Для голосування необхідно авторизуватись

Капітани життя

                               «…Сп’янілий від вітру

                                    Капітан свого життя

                                    Слухає, як гуде дерево і такелаж.»

                                                                          (Шеймуc Гіні)

Ми капітани – наші вітрильники

Тесані й клепані з прозорих слів,

Ми капітани – пливемо чи то летимо

По морю холодної води оповідок

Коли сумних, коли і веселих,

Але кожна про смерть бліду –

Бо більше писати й нема про що

(Не писати ж про життя

Не пристойно ж бо,

Як можна писати про те,

Про ще не відаємо).

Отож і пишемо – ми дітлахи,

Що замість іграшок з літерами бавляться,

Про те, чого не існує,

Про те, чого не буває,

Про те, що придумано,

Вигадано й нафантазовано:

Нібито смерть якась є,

Нібито ми «помираємо»,

А не мандруємо-валандаємо нескінченно,

Доки сам час існує-іншує

(В іншому-інакшому)

З одного світу до іншого,

Геть чисто все забуваючи,

І про вічність мріючи

(Так, нібито, її забрати можуть),

І якоюсь «смертю»

Один одного лякаючи…

Ми капітани – в кого каравела,

А в кого корито,

В кого вітрило, а в кого

Паротяг-шміровоз засмальцьований

(Дим, дим, дим)

Але хвилі – вони завжди.

Без них нудно. Без них не колисково.

Без.

Мій човен пливе

А я на березі…

1

Автор публікації

Офлайн 11 години

bratlibo

951
Коментарі: 46Публікації: 653Реєстрація: 11-04-2020

Золоте перо

Достижение получено 31.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій