Для голосування необхідно авторизуватись

Ковток синяви

                          «Із синяви, котра шукає свого ока,

                            п’ю найперший.»

                                                                  (Пауль Целан)

У келихи розлита синява Неба.

Кожному, кого забуто і зневажено,

Кожному, хто крізь темряву йшов

За ворота білих хмар, дорогою прозорою,

Кожному, хто прагнув троянд черлених,

І хреста дерев’яного чорного,

Гілок терену і шляху довгого,

Інколи нескінченного, завжди кам’яного,

Кожному, хто біг з Часом навипередки,

Хто шукав між зірками свічада –

У келих по вінця синяви.

Колись будуть про нас говорити,

Колись будуть про нас мовчати,

Колись будемо блукати ми тінями

У царстві великому мрій і спогадів,

Але нині келихи наші сповнені Небом,

П’ю найперший оцю синяву –

Ще сім ночей блукати срібному Місяцю,

Ще сім днів вітру холодному віяти,

Ще сім гір ногам втомленим перейти,

Ще сім хмар птахам білим перелетіти,

Ще сім черевиків букових протерти,

І сім свит твідових подірявити,

Доки Брама прочиниться.

2

Автор публікації

Офлайн 13 години

bratlibo

946
Коментарі: 46Публікації: 648Реєстрація: 11-04-2020

Золоте перо

Достижение получено 31.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій