Для голосування необхідно авторизуватись

Літопис синього неба

                       «Чому ми не білі птахи

                                 над пінними брижами моря?

                         Ще метеор не згас,

                                 а нас вже полонить туга…»

                                                      (Вільям Батлер Єйтс)

          Джеральду ФітцДжеральду – Ґеройду Ярла Мору, VIII графу Кілдер, некоронованому королю Ірландії. Щиро.

А я вписую літери хмар

У літопис синього неба,

Пишу про лордів гонору,

Про графів торфовища гиблого

(Гибій, писарю, гибій!),

Про горобців замку зруйнованого

(Цвірінькайте, вам то що…)

А я пишу пером крука –

Того самого, що Каханна Фіах,

Занурюючи в чорнильницю

Ірландського моря:

Тому й слова мої прозорі,

По синьому писані,

Ніхто їх не прочитає

Крім птахів легких як вітер,

І то лише лебедів – тих самих –

Золотим ланцюжком поневолених,

Яких шукав Мак Лір, але марно,

Бо все в наших літописах

Намарне,

Навіть якщо вони писані

Не на синьому небі,

А на шкірі корові білої.

А Сонце червонобоке, як і раніше, падає

У прозорість гіркосолону –

До лускатих срібляників –

Холоднокровних мовчальників,

А день, як завше, гасне –

Кельтські бо сутінки,

А бруківка з наших надгробків мощена,

А крім руїн нічого й класти до торби Часу –

Старця сивобородого

(Йому в торбу, а Землі в скриню),

Добре хоч вона не прозора,

Як би то нам по кістках ходилося-стукалося

Чи то танцювалося…

1

Автор публікації

Офлайн 1 день

bratlibo

958
Коментарі: 46Публікації: 660Реєстрація: 11-04-2020

Золоте перо

Достижение получено 31.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій