Для голосування необхідно авторизуватись

Мій друг Да Хока

                                   «Нехай же спалять цей жмуток

                                     і приведуть для нас

                                     безрогу руду корову».

                                                          (Скела «Вигнання дессі»)

Колись читаючи скелу «Руйнування дому Да Хока» я подумав, що король Кормак Довга Борода (що по суті так і не став королем Уладу) був дуже самотній – як і кожен ірландський король. Бо навіть ті, хто помирав за нього помирали за ідею, за свій клан і своїх родаків, а король був для них лише абстракцією. І подумавши так я написав ось це:

Дві тисячі літ*

Вітер ставав крижаним,

Як торкався леза меча

Короля королів – володаря Ерін.

Дві тисячі літ

Ми шукали дзвінких істин

серед блиску мечів,

Шукали ключі

До найбільшої таємниці Землі –

Темної як глибини пагорбів Круахана,

Терпкої, як терен зі скель Слів Ліг** –

Таємниці смерті.

Дві тисячі літ королі –

Бородаті герої широких мечів

Шукали правди в бою –

Правди королів***,

Куштували воїни сніг,

Що був на смак як вино,

Шанували вогонь і бенкети,

Дерева й світанок, Місяць і вітер.

І тільки себе –

Себе ми втратили

У цих нескінченних пошуках,

Не схаменулись,

Коли прийшли із-за моря чужинці

І поневолили нас.

Примітки:

* – це я рахував з часів правління короля Тігернмаса мак Фоллаха (1209 – 1159 до н. е.) до часів правління Бріана О’Нейлла (1258 – 1260). Звичайно, виходить більше двох тисяч літ…

** – колись там зобразили на скелях велетенських напис Eire, але той напис давно змив дощ, сніг і вітер…

*** – це я про те, що в Ірландії називають «fir flathemon».

1

Автор публікації

Офлайн 18 години

bratlibo

1 124
Коментарі: 46Публікації: 824Реєстрація: 11-04-2020

Золоте перо

Достижение получено 31.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій