«Мовчання, мов переплавлене золото,

                                  В обвуглених до кісток

                                  Долонях…»

                                                                        (Пауль Целан)

Мовчання –

Легке, наче подих пролісків

Несу в долонях

Якими вчора

Виряджав у політ залізного птаха.

Мовчання –

Кидаю його насіння

У землю, що пахне тліном.

Бо мовчання – це дерево,

Яке виросло з попелу,

Яке зеленіє листками майбутнього,

Яке бубнявіє плодами прийдешнього.

Мовчання.

Його важкі зерна

Тримаю в долонях обвуглених –

В руках алхіміка,

Що плавив золото слів

З олова сірих днів Днів Судного Дня.

Останню офіру

Вершу вперше не медом – глиною,

Виліплюю глиняних коників –

Тіней крилатих вершників,

Що скачуть між білими хмарами –

Сонцю назустріч каливовому.

Мовчання.

Слухаю його одкровення –

Голос білого неба

Весни давно очікуваної

Весни сумної. Весни трагічної.

Весни вічності. Весни майбутнього.

Автор публікації

Офлайн 5 днів

bratlibo

1 390

Коментарі: 54Публікації: 1064Реєстрація: 11-04-2020

Яскравий коментатор

Достижение получено 02.01.2024

Титул: Яскравий коментатор

Присвоюється користувачу, який прокоментував 50 і більше публікацій

Золоте перо

Достижение получено 31.05.2020

Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій