Для голосування необхідно авторизуватись

Осіння проза

                                      «Ціную час, як блідне пломінь дня…»

                                                                                   (Томас Мур)

Коли судний день настане

Осіннє небо чорним апокрифом

Сховаю в торбу спадку слідів на піску.

Сезон буде твідовий

(Навіть Бог буде вдягнутий в твід):

Наче нині: листяний одяг осені.

Коли судний день настане

Каганець ліхтаря задмухаю:

Бо я теж ліхтарник –

Ні, не в юності –

Хоча ходжу-засвічую

Чи то засвідчую,

А як світанок: гасити-задмухувати,

Бо роси замало – вкотре,

А світанки юних мрійників

Фіалками – марсіанські,

Трояндами – флорентійські,

І все над Дубліном –

Містом зайд-вікінгів

І веслярів синьооких

У море закоханих.

Коли судний день настане

Зніму з вішалки

Пінджак тартановий з карманами

З вовни овечої тканинений, шитий-латаний

Кравцем клану О’Ґаллагер.

Коли судний день настане

Відчинять всі двері горіхові

Ірландці

В кожній хатинці комірковій

І підуть дорогою кам’яною

Чи то рокованою

А слідом за ними їх ясени

Коріннями шкутильгаючи

Листям співаючи.

Не забудь тільки свою скрипку, майстре

Не забудь…

1

Автор публікації

Офлайн 11 години

bratlibo

951
Коментарі: 46Публікації: 653Реєстрація: 11-04-2020

Золоте перо

Достижение получено 31.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій