Для голосування необхідно авторизуватись

Серед віщунів

                         «Чи вистачить волі журбі твоїй

                           З ангельської сурми гриміти –

                           Страшного суду віщунки, мелодію бурі…»

                                                                             (Райнер М. Рільке)

Віщуни.

Вони не шепочуть,

Не приносять свою вістку таємно

Від серця до серця,

Не ховають свою офіру

На вершині свого духу,

Вони кричать голосом грому,

Звуками, що тремтіти змушують

Навіть дуби віковічні,

Не те що осики,

Кілками з яких звикли

Пробивати чорні серця упирів

Люди, що літати над лісом

Вміють.

Віщуни говорять

Голосом бурі,

Що валить віковічні смереки,

А не те що трухляві липи,

Що бачили, як були молодими

Сини Ярослава (того, що Осмомисла)

І горді мури давнього Галича.

Але віщунів все одно

Ніхто не чує

Ніхто…

1

Автор публікації

Офлайн 2 години

bratlibo

985
Коментарі: 46Публікації: 687Реєстрація: 11-04-2020

Золоте перо

Достижение получено 31.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій