Для голосування необхідно авторизуватись

Теслі шибениць

                       «…Ми копаємо могилу в повітрі

                            там лежати не тісно…»

                                                              (Пауль Целан)

                    Пам’яті добровольців 1798 року

Ми вганяємо цвяхи

У легке жовте дерево –

Свіжотесане і ясеневе,

Ми б’ємо молотками –

Важкими, залізними

По м’якому пахучому дереву,

Ми клепаємо шибениці

Собі,

Нам – ірландцям

Під злими цівками

Воронованих крісів англійських,

Ми клепаємо шибениці

На яких буде добре гойдатись

Нам – ірландцям

На солоному вітрі

Оливного моря Ірландського

(Тільки балки скриплять).

А ти, Маргарито, твої коси руді –

То ж чудова мішень

Для стрільців у червоних мундирах.

З мене був добрий тесля

Ще до того, до того, до того,

Як пили ми на пагорбах вересу

Чорне віскі ночей.

Ще до того, до того, до того

Як майстер млина – того самого,

Що перемелює всі наші біди,

Вказав мені шлях

У табір повстанців –

Глен-да-Лох.

А ти, Маргарито, все чекала вогню,

Що спалив наше селище

І поле ячмінне нашого клану.

Я влучав у червоні мундири

Зі старого мушкета –

З іржавого кріса,

Що від батька отримав у спадок.

Нас так мало в тумані –

Рудочубих повстанців.

Тільки вітер співає

Над руїнами замків,

Над порожніми гленами

І кам’яними хрестами…

А Ірландія плаче,

А Ірландія плаче

Без сліз…

1

Автор публікації

Офлайн 11 години

bratlibo

951
Коментарі: 46Публікації: 653Реєстрація: 11-04-2020

Золоте перо

Достижение получено 31.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій