Для голосування необхідно авторизуватись

Царство Фань

«Якщо не стійкі в доброчинності,  

Не віддані шляху всім серцем, 
То яка різниця – живуть вони, 
Чи нема їх на світі?» 
                                               (Конфуцій) 
Коли в Піднебесній вирували війни, 
Коли гинуло одне царство за іншим, 
Коли загиблих перестали рахувати, 
Коли ніхто вже не знав: весна це чи осінь, 
Коли не знали, що край спустошило: 
Меч чи пошесть, повінь чи вітер злий, 
Холод невчасний чи спека з посухою, 
Всі бачили тільки руїну та пустку злу, 
Забули про ритуал шанобливий та звичаї, 
Про музику чарівну та вчення мудрих, 
Зустрілися два царі – два правителі 
На рінні ріки великої та прозорої, 
Яку називають Чан Цзян – Довгою, 
Зустрілися і сіли поруч 
Послухати шум вітру і шурхіт бамбуку: 
Цар Чу – царства могутнього 
І цар Фань – царства малого та спустошеного, 
Де вже й людей не лишилося. 
А чиновники та простолюдини 
 На це дивились і дивувалися 
Питали себе: «Чому і навіщо?» 
І хтось із наближених 
Сказав на це вану своєму: 
– Царство Фань тричі гинуло! 
 Почувши це фаньський цар промовив: 
– Загибелі царства Фань недостатньо 
Виявилось, щоб моє існування знищити, 
Існування царства Чу недостатньо, 
Щоб ваше існування зберегти. 
Тому царство Фань 
 Ще не почало гинути, 
А царство Чу 
Ще не почало існувати…
1

Автор публікації

1 124
Коментарі: 46Публікації: 829Реєстрація: 11-04-2020

Золоте перо

Достижение получено 31.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій