Для голосування необхідно авторизуватись

Тягар смутку

                         «He quarrel of the sparrows in the eaves,

                           The full round moon and the star-laden sky,

                           And the loud song of the ever-singing leaves,

                           Had hid away earth’s old and weary cry…»

                                                                       (William Butler Yeats)

Я блукав серед натовпу

Людей, що не слухають

Цвірінькання горобців,

П’ють повітря настояне на шумі,

І не знають, що землі боляче,

Коли вони топчуть її – втомлену

Цвяхованими черевиками байдужості.

Я носив тягар смутку

У шкіряній торбі ірландського скрипаля:

Тягар, тисне донизу плечі,

Робить кроки нестерпними,

Примушує заплющувати очі –

Сірі від диму, сірі від безнадії.

Я блукав серед міста,

Що муроване кам’яними брилами минулого,

Яке закіптюжило Небо димом проклять,

Що зазирає в сумні очі коней

Сліпими вікнами втоми.

Я несу той тягар – тягар журби та печалі,

Ступаючи мокрою бруківкою,

Ковзаючись на слизьких її каменях,

Мрію донести оту важку торбу

До каламутної ріки Часу –

Отої, яку оспівав Данте,

Яка тече чомусь серед міста – так плинно

І так недоречно, ніби запрошує самогубця

Поринути в її обійми,

Ховаючись під ребра мостів,

Ніби то не притулки безхатьок,

А шляхи Колісниці Сонця.

Та чи наважусь отой тягар в річку кинути?

Навряд…

1

Автор публікації

Офлайн 12 години

bratlibo

951
Коментарі: 46Публікації: 653Реєстрація: 11-04-2020

Золоте перо

Достижение получено 31.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій