Для голосування необхідно авторизуватись

Верхолази

                               «Як довго

                                 Не запалюють вогонь у хатах

                                 Під квітучими сливами.»

                                                                  (Йоса Бусон)

Одіне! Я теж верхолаз.

І вже в голові не паморочиться,

Коли на хмарочоси істин

Піднімаюсь без мотузки слів.

Одіне! У твоїй Валгалі потворній

Місце знайдеться

Для старого захмарника?

Лишіть йому келих порожній –

Бо він і так вічно п’яний

Від вина одкровень,

Від віскі синього неба,

Від хмільного напою

Квітів та хмар,

Від «води живої» з діжки легенд.

Розмовляю

На вершині гори

Лисої, як літнє небо

З богом чужинців

З патроном Лохланну –

Я –

Філід, якого складати

До купи намистини слів

Навчили хвилі….

Примітки:

Філіди – клан поетів та співців у давній Ірландії.

Лохланн – так ірланці називали Скандинавію – країну, звідки нападали вікінги.

«Вода жива» – слово «віскі» походить від ірландського виразу «ішке бяхе» – вода жива.

У давній Ірландії філіди вчилися складати вірші слухаючи і споглядаючи хвилі океану.

Я їхав у трамваї до якого зайшли верхолази з інструментами і мотузками – вони, певно їхали на якусь роботу. Побачивши їх я написав ось такий вірш.

1

Автор публікації

Офлайн 22 години

bratlibo

1 124
Коментарі: 46Публікації: 824Реєстрація: 11-04-2020

Золоте перо

Достижение получено 31.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій