Для голосування необхідно авторизуватись

Вітрило храмовиків

                               «Полум’ярем горю між вас храмовики

                                 Пророкуватимем разом як хоч магістре…»

                                                                            (Гійом Аполлінер)

Я теж язики полум’я

Здіймав як вітрила

Над кораблем своєї душі

(З тобою, старий магістре!)

Я теж знемагав від спраги

В камінній землі прочан,

Серед піску, що тікає з рук

(Як час). Я теж

Був серед монахів, що замість хреста

Прикладали до вуст руків’я меча

І слухали шум хвиль Кіприди

Зрікаючись радощів буденності,

Шукаючі обрій і слід корабля на воді.

Я теж снив Безансоном –

Уривками спогадів, перерваних

Дзвоном щитів залізних блукальців.

І на площі в Парижі

Посилав крізь дим прокляття

Сребролюбим мантійоносцям

І здіймався з гарячим повітрям

У височінь Ніщо.

Я теж вогняне вітрило

Порівнював з тим –

Конопляним, шматованим вітром,

Що несло нас – позначених знаками

До Землі Святої.

Але розчинившись в небі,

Ставши жменею попелу

Збирав потім мозолястими руками

З вільними каменярами

Важкі сірі брили

Для злету у височінь

Ґотичної вежі…

1

Автор публікації

Офлайн 11 години

bratlibo

987
Коментарі: 46Публікації: 688Реєстрація: 11-04-2020

Золоте перо

Достижение получено 31.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій