Для голосування необхідно авторизуватись

Високе

                         «Слабкий голубиний грім гримів мені в Семи Лісах…»

                                                                                      (Вільям Батлер Єйтс)

Вони будували вежу зі слів.

Ніхто не знає навіщо.

Ніхто не знає чому.

З цих маленьких «чому»

Вони місили цеглу віри

Для храмів свого тіла.

Народи, що зникли як тінь,

Де шукати мені ваші сліди

У темних закутках

Людської свідомості?

Народи, від яких лишились

Одні назви і слова,

Що обпікають сухий рот.

Народи, що відчували

Тілом своїм залізо мечів.

Народи, яким заборонили бути,

Приходять до мене у снах…

Їхні пророки і віщуни

Лишають по собі візерунки

Які гаснуть, як свічка,

У спаленій дерев’яній церкві.

Вони шелестять, мов книги,

У яких зітліли сторінки,

Як манускрипти,

Якими топили грубки

Та вогнища інквізицій

Істоти з вузькими лобами

Та каламутними очима.

Хто згадає про ці племена,

Про людей минулих часів,

Коли я теж піду у Ніщо?

1

Автор публікації

Офлайн 9 години

bratlibo

1 134
Коментарі: 46Публікації: 834Реєстрація: 11-04-2020

Золоте перо

Достижение получено 31.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій