Для голосування необхідно авторизуватись

Жорна гніву

«…Поу сих же літех, по смерті братії сея, биша обидимі древляни і інимі околнимі. Наідоша я хозаре, сидящая на горах сих, в лісах і рєкоша хозаре: «Платіте нам дань.»

                                                        (Іпатіївський літопис)

А птах кричить на дереві сухому,

Не радість він віщує і не втому,

Віщує пошесть і війну і смерть.

Вже чаша бід наповнена ущерть,

І то не крук, не соловейко – Див

Посеред осені древлян, посеред злив

Отих, що сліз. Тоді як падолист

Епохи черствої слов’ян зірвав надії

І кинув татям в торбу наші мрії,

Тоді як печеніг здійняв на діточок меча,

Тоді як бавитись поляни – не в квача –

У хованки зі смертю. Отоді

У жменях люди понесли воді

Зерно, і хліб, і кров – на требу

Отому Диву, тому птаху й небу,

Що оком злим в серця несе журбу

Слов’яни голіруч взялись за боротьбу

Та берендей регоче, і розгніваний Дніпро

Гуркоче й гомонить й розповідає про

Поганців, що в князівському дворі

Вино криваве лиють до пори,

Аж доки чернь в міцних натруджених руках

Принесе брили, що зітруть їх прах.

1

Автор публікації

Офлайн 18 години

bratlibo

1 124
Коментарі: 46Публікації: 824Реєстрація: 11-04-2020

Золоте перо

Достижение получено 31.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій