Для голосування необхідно авторизуватись

Жовті хмари

                                «Під жовтими хмарами

                                  Крук над містом кричить…»

                                                                      (Лі Бо)

Писано з пошаною до Себастьяно Дзіані –

першого, хто кинув перстень у море.

Жовті хмари – то золоті дукати,

Що назбирав в капелюх крислатий

Мовчазний дож Сонце

Синього Неба Адріатики –

Повелитель води абстракцій,

Провідник пічкурів весняних калюж:

У кожну зазирнути зерном настанов:

Жменями променів, кораблями світанків:

Іменем республіки мішка зоряного.

Жовті хмари розмальовує золотом

Художник весняного вечора

Пензлями хвостів білочок:

Барвив усе кольоровим:

Все крім крила крука –

Посланця віків сірих,

Віщуна ночі туманів липких,

Скарбничого Довгої Ночі.

А лев сумний з важкою книгою

Думав, що жовті хмари – то галери,

Тесані з дерев Країни Холоду,

Зі стовбурів, що завжди легше поглядів

Безбородих монахів Тоскани:

Мріяв отой патлатий кіт апостола

Щоб все завжди сяяло сонячно,

А воно тільки кульбаби,

І то весною, коли дощі вином травня

На чужі виноградники

І на левади писарів.

1

Автор публікації

Офлайн 17 години

bratlibo

1 124
Коментарі: 46Публікації: 824Реєстрація: 11-04-2020

Золоте перо

Достижение получено 31.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій