«Es ist nichts… nichts…»* (Останні слова Франца Фердінінда д’Есте) Микола Хвильовий колись написав збірку романтично-красиву «Сині етюди» за яку заплатив найвищою ціною – […]
Есе
181 posts
(або спроба передмови до поетичної збірки Ірини Мазуренко «У шклі буття») «…Мало прожити життя, – Треба життя зрозуміти…» […]
«Я загубився в мертвих полях, Йшов невідомо куди, прямо вперед, З криком, що линув з дна божевільно серця…» […]
«I cried when the moon was murmuring to the birds: Let peewit call and curlew cry where they will, I long […]
«O heart the winds have shaken, the unappeasable host Is comelier than candles at Mother Mary’s feet.» […]
Я – волонтерка. І ні. Я дійсно допомагала одиноким пенсіонерам. Приберу, перемию посуд, куплю продуктів, куплю ліки. Могла навіть наготувати на пару днів. І частково показувала результати моєї праці, усмішки літніх людей, в соціальних мережах. Не для вихваляння. А щоб надихнути інших. Але злива хейту на мої дописи мене лише […]
Мне хватило лишь одного взгляда… чтобы понять, что моя жизнь разрушена. Утро ведь не предвещало ничего. Вообще ничего. Обычное утро. Муж спит. Ему позже вставать. А вот мне надо уже собираться на работу. Иначе опоздаю и оштрафуют. А деньги очень надо. Ведь за аренду съемной квартиры надо было чем-то платить. […]
В дитинстві ми сприймаємо все по іншому: веселка яскравіша, морозиво смачніше, а картопля печена на вогнищі така запашна і духмяна. І дарма, що руки будуть чорні від тої картоплі… Можна годинами спостерігати за жуками-солдатиками, які все біжать та біжать у своїх справах. Можна ганяти наввипередки зі своїми друзями й ховати […]
Вона закрила зошит і сперлася на спинку крісла, закривши очі. Хвиля натхнення – її вир вже минув, але хвилі неначе ще пробігали. Виникло відчуття здивування, бо фінал вийшов знову не таким. А чому, власне, не таким? Персонаж з’явився наче сам по собі і просився на папір, змушував себе уявити і […]