Есе
161 posts
Щастя така річ, яку потрібно практикувати. От ідеш ти вулицею, твій настрій не дуже, в голові тисячі “проблемних” думок, а навколо все цвіте і світиться. І ти краєм ока це помітила. Вітаю, ти упіймала щастя за полу. Береш його і несміливо ведеш за собою. Настрій став кращий. Думки розбіглися. Щастя […]
Прощай, любимый. Боже, как страшно прощаться, особенно навсегда. Но я больше не могу так жить! Я не могу жить с тобой, работать с тобой, любить тебя. И при всем этом делить тебя со всеми. С твоими родителями, которые делают все для видимости для тебя, а по факту только для твоей сестры и […]
Сплю… Сон какой-то странный, сумбурный. Снится все и сразу как-то. Как? Не знаю. Тут мелькает мысль прям во сне: ” Скорее б этот сон закончился”. Значит уже просыпаюсь. Слышу будильник на мобильнике вибрирует. Выключаю. Знаю, сколько сейчас на часах. Я ж сама будильник выставляла. Но каждый раз смотрю на время. […]
Матінко, тату… Ви – моя душа. Моє щастя. Теплі долоні, що гріють захололі, зовсім ще дитячі пальчики. Хай мине скільки хоч років. Хай планета почне обертатися в інший бік. Хай коло спілкування зміниться до невпізнаванності, як і відображення у дзеркалі. Але у моєму серці, моїй пам’яті ви – щосекунди. Найголовніші […]
Однажды встретились два одиночества… Она в чем-то старомодная, смешная и непонятная для многих. Он какой-то странный и не «с этой планеты». И не то чтобы никто не обращал на нее и на него внимание. Нет, это не так. Были те, кто замечал в нем и в ней что-то привлекательное. Но […]
Я на березі океану, зовсім дешеве бунгало. Якось на самоті мені завжди солодко. Цей стан завжди, навіть якщо навкруги музика і люди. Я чую легкий голос хвиль і пташка закричала. Кілька силуетів теж блукає по теплому піску. Хмари збираються в темний згусток, я так хочу потрапити під теплий дощ, одна, […]
Вона бігла. Ще було зарано. Сонце встало, та ще не гріло. Все навкруги було зеленим, соковитим. Радувало око. А ще її серце радувала відсутність людей. Село лише прокидалося. Пішоходів було дуже мало. А вона бігла. В звичайних шортах, в футболці з яскравим котиком. Волосся вона зібрала в звичайний хвостик. Лише […]
” ЗДРАВСТВУЙ НОЧЬ” – Здравствуй, ночь!- поприветствовала её бессонница входя в её лунные покои – ты тоже сегодня не спишь? что мешает сны, люди или весна? Ночь взглянула на женщину, которой никогда не снились сны. Она была красива, но бледна и выглядела усталой. Ночь не стала отвечать на вопрос женщины, […]
” НЕ ПЛАЧЬ ЗИМА” – Не плачь, зима не грусти, что твоя пора уходить – сказала тихим нежным голосом белая красивая снежинка, которая скатилась с красивых глаз женщины зимы опустилась ей на ладошку и улыбнулась ей весенней чарующей улыбкой. – Но как – же мне жить без любви? не скрывая […]
Вони були одружені вже майже десять років. І було за ці роки майже все : і невеликі непорозуміння, і серйозні скандали, і проблеми з коштами, і хвороби, і алкоголізм, і океан пролитих сліз. Але потім все проходило. Говорили, договорювалися, ставали на місце один одного, боролися разом за збереження сім’ї, не […]
Дни сменяли друг друга, превращаясь в месяцы. Следом за тeплым летом наступала дождливая осень, а та в свою очередь плавно переходила в зиму. В ежедневной суете, в проблемах, заботах, рабочих моментах и бытовых делах, два человека потеряли ниточку, которая их когда-то соединила. Среди людей ее так просто называют «любовь», а […]
Це не було кохання з першого погляду. Спочатку це була дружба. Дружба міцна, по-дитячому серйозна, без будь-яких клятв і обіцянок бути разом. Ми просто були разом. Ми зустрічалися майже кожного дня. І так вже звикли одне до одного, що не уявляли життя окремо, одне без одного. Йшли роки, ми росли […]
Вранішню тишу зрідка протинали тихесенькі схлипування Дарини. Вже майже минулося, майже вщухло. Минуло вже кілька годин, як загрукотіла вона дверима в квартирі Михайла, і зникла у нічній темряві,одинокою пасажиркою нічного дизелю. Дісталася малесенького майже забутого всіма села, забігла до старенької темної хати і ,не роздягаючись, кинулася на високе ліжко… З […]
В просторій палаті з сірими стінами тиша. Приголомшена Леся все ще тримає в руках тей невеличкий папірчик зі страшним ім’ям хвороби, що поселилася в ній. Вона ніби випала з часу та простору, і одному лише Богу відомо скільки часу просиділа Леся, як скам’яніла, дивлячись в одну точку десь на обрії. […]
