Вот и сбылся тот сон. Ты ушёл.
Ты разбил на куски мою душу.
Не стучат больше наши сердца в унисон,
Ты не хочешь меня даже слушать.
Растворялась в тебе, отдавала себя
До последней молекулы, атома даже.
Я тобой , не могла надышаться сполна,
Поцелуи твои были мёда мне слаже.
От бессилия чтоль надломилась сама,
Стало сложно справляться с делами…
Я поддержу, защиту ждала от тебя,
А молчанье меня убивало.
Я от страха кричу, я осталась одна!
С этой болью не справиться, нету мне мочи!
Я любила тебя, я тобою жила,
И сейчас, ты поверь, я люблю тебя очень.
29.06.2020.
Автор публікації
Коментарі: 4Публікації: 17Реєстрація: 09-09-2020
Достижение получено 23.09.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій
2 коментарі “Я тобою жила.”
Поезія вразила силою Вашого кохання. І це саме головне, що Ви наважились написати цей чудовий вірш, який викликає навіть співпереживання за Вашу долю. Бажаю Вам нових творчих натхнень. Поезія інколи рятує людину від самотності, бо тоді розгортається її Душа у просторі Вічності. Пишіть у Вас є талант. Я особисто так думаю. З повагою Валерій.
Дякую вам щиро. Вибачте що з запізненням відповідаю Вам. Я пишу досить давно, з десятирічного віку, але тільки тоді, коли приходить Муза. Вона вражає ніби током і на лист складається рима. Воно мені не підвладне. Пишу тільки те, що відчуває душа. Писати мозком не вмію