А подих твій мені рідніший, ніж весна!
Немов ковток останнього повітря,
В спекотний день ласкавим, ніжним вітром
На крилах щастя мене вгору підніма.
І кожен день, і кожен час я бачу все –
Твого серденька втомленого миті
І світлу посмішку, теплом зігріту,
Що, наче сонечко, нас до небес несе.
А подих твій мені рідніший над усе!