Стара
покрівля ,вікна наче очі
Пусті
зіниці в них життя немає
Там
ходить пам’ять втомлена що ночі
Дощем
холодним спогади змиває
Загробна
тиша тин старий схилився
Пожовкле
листя вишня осипає
Старенький
кіт знову на порозі снився
й бабуся
втомлена на лавці засинає
Я
пригорнуся до старого тину
Жбурляє
вітер листячко під ноги
Згадався
час коли була дитина
Пес зустрічав
нас радісно з дороги
Згадались
ночі на горищі в сіні
Із
хлібом мед на пасіці у діда
Й
волошки степові мов небо сині
Смачнючі
дині крадені в сусіда
Біжать
роки, та ще в душі палають
Дитячі мрії
сповненні бажання
Нехай з
доріг старі тини чекають
І гріє
душу спомин про кохання
Кохання
те що не мине з роками
Бабусі
очі втомлені й красиві
Як ніжно
обіймав дідусь руками
Як ми
були тоді Господь щасливі.
Автор публікації
