…Она несла в руках отвратительные, тревожные желтые цветы… И эти цветы очень отчетливо выделялись на ее весеннем пальто. Она несла желтые цветы! Нехороший цвет!... И меня поразила не столько ее красота, сколько необыкновенное, никем не виданное одиночество в глазах!.. М. Булгаков, «Мастер и Маргарита»
В моїй печалі голосу немає
І сліз моїх не бачать небеса.
Лише в очах блискучих прочитає
Мій любий майстер віру в чудеса.
Ті жовті квіти обпікали руки,
Я з ними йшла, немов на ешафот,
Віддавшись волі долі на поруки…
Мені, здавалось, років кількасот.
Душа моя утомлена і вбога,
І лиш отрута скине мій тягар…
І я благала допомоги в Бога,
Ступаючи востаннє на бульвар…
Лунали кроки, вулиці минали,
І метушливі люди тут і там…
Вони не знали і не відчували,
Що нині я прощаюся з життям.
О, любий Майстре! Ви тоді сказали,
Що квіти вам мої не до душі!
Я захотіла, щоб вони зів’яли,
І щоб мене мій Майстер не лишив!
Я потайки складала Вам поеми,
Бажала смерті вашим ворогам
І знала, що без жалю і вагання
Життя і душу я за Вас віддам!
І час прийшов, щоб глянути у вічі
Самому серцю пекла без страху,
Побачити страждання й муки вічні
Всіх тих, хто був нещасним у гріху…
Побачити, пробачити, просити.
Та не за себе, за стражденний дух!
Куточком серця навіть полюбити
Тих вірних і нещасних темних слуг…
Мій любий Майстре, нам дали свободу!
Чекають коні, грім нас проведе…
Тепер ми маєм ту винагороду,
Якої вже ніхто в нас не вкраде!
В нас буде тиша і блаженний спокій,
Маленький дім, де тільки я і ти…
Завершуй свій роман, а будеш спати –
Я буду сон твій ревно берегти!
Вони пішли. Та є ще в світі цьому
І Маргарити, й Майстри, і дива…
І є готові за любов померти,
Палкі є душі, щирі є слова…
І в мить, коли на серці безнадія,
Не варто про самотність говорити.
Візьміть у руки квіти і відважно
Ідіть назустріч Майстрам, Маргарити!
Автор публікації
Автор книги "Армагеддон навпаки" ♥
