Менi здаєшся ти такою: Серед квітучої землі – Ти краща жінка – невмируща!- Що гордо сонця світ несе. В собі… І очі волошкові, і струнка постава – Все це говорить про одне: Праматір ти і Жінка – Всесвіт, Що вродила Не одну доньку й не одного сина, Насіяла зернин своїх […]
Daily Archives: 14.08.2020
62 posts
Улыбнись. Всё обязательно сбудется. Теплым котенком свернётся в душе. Что-то неважное вдруг позабудется. Что-то особое – на рубеже. Там, где цепляются жадные демоны, Может обсыпатся, в пыль превратясь. Не называют, что пусто, богемами, Всё вперемешку: алмазы и грязь. Что-то останется, чем-то насытятся, С чем-то расстаться, а что-то на век, Что […]
УВI СНI Ходина Юлия Небо дiсталось краю i тому розлилося, I розбiглося зграєю синiх волошок у полi, Забагато було бажань i тому не збулося, Хоч з роками нездiйснене спишуть на примхи долi. Я даремно про мрiї свої заcпiвала вiтру, Вiн гойдався з травою i вигляд робив, що слухав, А скiнчила […]
СУМ Ходина Юлия Прийшла загарбна ніч – Крилом важким накрила У небі світить диск, Луни-Відьмачки, білий. Милується в воді Забутої криниці. Хитає темний ліс Самотній вий вовчиці. Ой луна яка ж – біла, біла Біль на пагорбі з краю сіла, Доки була луна ціла – Все вовчиця вила. На краю […]
Яка то радість – тримати на руках своє маля – плід, як здавалось, справжнього кохання. Та не так сталося, як гадалося… Уламки рожевих окулярів Ти часом не вагітна? – питливо-настороженим поглядом зиркнув Андрій на розгублену від дивного тону Оксану. Так… – опустивши засмучені очі відповіла дівчина. То що […]
Цікаво,а як це читати думки? Це складно чи легко,як думаєш ти? Чи можна,отак,безсоромно,без жалю Втручатись в тонкий світ чужого кришталю? Забрати без дозволу те,що ховають, […]
Як пахнуть сосни уночі cтрункі, високі, тонконогі. Кричать сполохані сичі у кронах хвої, край дороги. Лиш ми і той п’янкий дурман запаморочив нам свідомість. В безмовності пливе туман, пітьма веде у невідомість. Як пахнуть сосни уночі, і місяць, і зірки, і небо. Бракує слів ― отож мовчи, напевно, так воно […]
Осінні круговерті за вікном, а на столі у філіжанках кава. Далекий спогад кутає теплом, від погляду кипить у венах лава. Слова німі та очі.. ой, мовчіть! Мовчіть, бо не годиться говорити. Окріп сердито в чайнику сичить, налита кава, отже будем пити.
Земля зігріта рудим кожушком, Чекає на жовтневу прохолоду. А листопад стоїть уже з мішком, Дозбирувати листя й плоди глоду. Вечірнє небо барвами кида, Немов мазки на полотно художник. Яскраве сонце ще з-під хмари вигляда, Трохи рятує, як до рани подорожник.
. .Я РОЗКАЖУ ТОБІ ПРО УКРАЇНУ …МОВОЮ КВІТІВ… . .”КВІТИ подаровані нам ТВОРЦЕМ ВСЕСВІТУ недаремно. Вони – наша втіха, розрада у такому, часом, нелегкому житті: глянеш – і на серці легшає… КВІТИ, коли хочете, не просто диво творіння, вони – БОЖІ посланці на ЗЕМЛІ, бо нагадують нам про добро, […]
Карандаш оставлял ровные линии, Художник рисовал портрет. В нем жила Алиса без фамилии, Зато с огромной коробкой конфет. ….. Алиса была богатой и взбалмошной, Но в людях ценила простоту, Отец ее частенько баловал, Хотя был строг и угрюм. Она была собой хороша – Золото не портило ее красоты. Все дарили […]
Зловлю промінчик сонця я в долоні. – Ах, ти ж , бешкетник! Ти усіх нас розбудив? Це він мене підловив, і я в полоні. Ох, цей малий промінчик-позитив! Такий швидкий, його ж бо, не здогнати, Стрибає із листочка на листок. Він зранку дуже любить поблукати, Й заглянути в кожнісінький куток. […]
Солоні води, солоний пісок Солоне сонце у морі купається. В безсонні брехливих старечих казок Уява зі світом прощається. Межа між реальністю стерлася Все вкрилось новими етапами Безглуздість у душу вдерлася І тримає за шию лапами. В красі є щось істинно вдаване І щось вічне чарує безмежністю Маленька людина в нескореній […]
Я не хочу й не буду “зручною”, Як додаток в твоєму смартфоні. І за крихти часу і уваги Не змагатимусь більш в марафоні. За відвертість мою і відкритість, За оголення шрамів на серці – Словами невміло нещирість Ти маскуєш, як клоун в гримерці… Є слова, що потрібні, як ліки. Є […]
Вже мудрість осіда на скронях Сріблястим інеєм в волоссі. Все важче втримати в долонях Хвилини часу безголосі. І вже веду рахунок днями, Не як в дитинстві – на хвилини. Я не встигаю за роками! Ну зупиніть їх плин невпинний! На жаль, над часом ми не владні. Він сам собі лише […]
Я Ваш, незрівнянна Ледо! Пощо той глумливий сміх? Скуштуйте обіймів меду, І пристрасті слів моїх! Хтось має пручатись сили, А я от, на жаль, не зміг: Мої білопінні крила Лежать біля Ваших ніг. Життя це без Вас – досада, Марнотне, пусте якесь. О, Ледо, прекрасна знадо! Ваш лебідь цілком. Увесь. […]
Идёшь по улице и не знаешь, Куда теперь идти, и чего желаешь. Может, податься выше в горы? Уйти по дальше, от этой городской уморы. Снизошёл к горской вершине… Не забуду ету красоту от ныне! Вечен звёздный хоровод Сколько же знаний может дать небесный свод?! Неизмеренное число гаданий! Неизмеримое число разных […]
В твоїх очах прощання знак. Кав’ярня, станція. Квиток на п’ять годин шляху І я прибацаний. Стою дивлюсь перед собою І не віриться, Що як дитина занехаяв своє серце я. Воно котилось точно в руки До тебе, миленька. І я злякався, що відпустиш, Чи злісно викинеш. Світанок, ніжність, гул мотору І […]