Я звертаюсь
.
– Я звертаюсь до тебе!
«Не чує…»
– Я чекаю на відстані в «па»
Тільки крок мій між часом
гальмує
Пританцьовує зовнішність
«фа»
.
Грімуар ксилофоновой SIMкой
У мобільний душі. ПроЖива
Заліпаєш на «ДО» наче гілка
Що рапірою взулась, мов БА
.
Шепіт кари, минулі століття
Пам‘ятаєш як пив ти «ДО» дня?
А тепер із думок розмаїття
І порожня німа голова
.
Де ти є? Там немає кордонів
Де я є? Тільки тиша. Сама
Надбання – два відра посейдонів
Ллється хмарою. Марить. Жага
.
Маю йти. Голосливі питання
Не дотрималась знов тишини
Чув за кадром живі ті зізнання?
Так! Жива! Так. Колись.
«Ми» – були…