Лиш пам‘ятай! . Нестримне полум‘я вогню Охоплює вузький наш всесвіт Лиш пам‘ятай, що Ти – Людина То стрімКА річка, то не плескіт . Бажання «бути» є у всіх Не «існувати», саме «бути» Бажання надає нам сил Ти намагайся не забути . За що боролись праотці Які плекали вони мрії Чого […]
Daily Archives: 29.10.2020
22 posts
ВідТвори себе . Зоря наснилася мені. Мов Вічність. Неба гра. Квітуче поле давнини, природні дАри. Вони торкалися то серця, то життя. Вони буття до радощів додали. . Якщо по той бік світу – течія. Моя спрямованість – в глибинні раї. Моє натхнення – віра. Забуття… лише як промінь зісковзало. Пари… […]
1 Поезій крило вогняне Кудись мене несе… Туди за обрій золотий, Де чути вітер осінній… 2 Поезій крило вогняне Кудись мене несе… До країни зоряної слави, Де такі готичні нави*… 3 Поезій крило вогняне Кудись мене несе… І не зупиняється, летить Щастя жива […]
Боюся рухати повітря я думками, Все набагато глибше поміж нами… З тобою завше легко, мамо… Все з почуттями… Боюсь тривожити усе словами, Не скажеш ними те, що хочеш. Буде мало. У серці так люблю тебе, ти знаєш, мамо. Лиш почуттями… І що сказати хочу – відчуваєш, Бо все у погляді […]
Зжурився день. Вже стихли вредні оси. Спасівських яблук запах вже зачах. Снують дощі. Їх мокрі сиві коси Розвіяв вітер по пустих садах. Не жалить сонце променем пекучим. Кришталь небес дзеркальних помутнів. Туману ріки килимом тягучим Прослались під ногами ясенів. Поважних жаб не чутно вже дилеми. Пташина пісня не така дзвінка. […]
Раб вічності. Коханець форми. Прислужник суті. Патріот надій. Голодний ніжності. Ситий від втоми. Ти цього сам хотів – тепер сиди, радій. Скорись природі своїй – тут нема нічого, чого б боятись варто чи кому судити. І, скорений, живий, голодний Бога, Подумай добре, що тепер робити. Як бути, що […]
Душа . Якось тихо, потроху, зненацька Шаленіла душа наодинці Та музики співали про мальви І торкалися серця мов птиці . Відпочила душа на долонях І мов птаха у небо злетіла А на таоїх квітневих віконнях Серце, розум і думки лишила
Доторк . Доторк у Всесвіт мол лине зоря Доторк до суті. До нього – це я Він зісковзає мов вітер. Зникай А до душі зазирає – то рай . Доторк у Небо мов близькість душі Тиша назовні і десь вглибині Вона тендітна, квітуча, своя Шепіт до серця бажа’ний – «твоЯ» […]
Я звертаюсь . – Я звертаюсь до тебе! «Не чує…» – Я чекаю на відстані в «па» Тільки крок мій між часом гальмує Пританцьовує зовнішність «фа» . Грімуар ксилофоновой SIMкой У мобільний душі. ПроЖива Заліпаєш на «ДО» наче гілка Що рапірою взулась, мов БА . Шепіт кари, минулі століття Пам‘ятаєш […]
На відстані у літо . «На відстані у літо» – теореМА Та казна що у оКА в голові У тебе були гори, море – в мене А що насамперед? Здається «всі – сумні» . Доказує те Вітер: «Ви не чули» Доказує те Сонце: «Смагляві‘? – Ні! Каже те Вогонь: «Рожеві […]
Восени . А восени співає РА Дощі торкаються землі Цілують простір неба-бра Крізь нього сходинками в дні . А восени танцює Ра У гумових смішних чобтах В калюжі-дзеркальця пірна Дитячих мрій яскравий птах . А восени Вас чу – є Ра Бажання до різдва склада Усі ми мрійники від Ба […]
Вітер блукав поміж деревами, пожовкле листя шуміло від кожного його дотику. Старенька хатина, немов літня жінка, стояла під вітром осіннім, доживаючи останні літа. Поряд з хатиною на лаві сидів худий сивий чоловік, блідий від хвороби, нещасний від втрат. Той пронизливий осінній вітер не міг завдати більш гострішого болю одинокому серцю, […]
Забути все… На тротуарі дощ малює сірі квіти Ми вже не ті. Це все не те Чи вміємо радіти? Забуть вуста… Такі солодкі з присмаком жалю Когось чекаю. Та люблю Рахуємо до ста? Твій крок і я, Стою оголений душею Ти не моя. Та будь моєю. Прошепочи :”Твоя, твоя”. […]
Як жила собі коза, Веселенька Дереза, То нікому і нізащо не давала молока! Пісеньки вона співала, Посміхалась, танцювала, І швидесенько тікала Від доярок, ха-ха-ха!
Я – темна ніч, в якій немає дна. Я – вічний холод. Я – безжальна спека. Щаслива, ну а значить, не одна. Зі мною просто, солодко й нелегко. Я – тихий спокій. Я – нестримний сміх. Гірка печаль і посмішка щаслива. Така як всі. І я ж – одна на […]
І прошу, і молю, і благаю Зачекай мене, люба Весно! Як же я твої квіти кохаю, Що бузком заглядають в вікно! Я люблю солов’їні світанки, Човник місяця у вишині, І цілющу росу , ту, що зранку На косу ти кидаєш мені! Я вслухаюся в шелест берези, Що нашіптує їй вітерець? […]
Вже й чорна бузина, а отже літу – край… І соняшник важкою куняє головою. Кружляють над селом лелеки, в дальній край, Збираються летіти, не зі мною… А я, якби просторі, широкі крила мав, Хіба б тримався смутку, що землю поглинає? Хіба б я в небо вільне, досхочу не впірнав, У […]