Привіт, я з України!

Пишу до вас листа

про те, що я померла,

я більше не жива!

Померла не правдиво,

як люди помира,

і тіло їх журливо,

вкрива сира земля.

Мені так пощастило,

що в мене є сім’я,

яка живе не в Бучі,

не в травах Ірпіня,

що я не народилась,

пробачитись дозволь,

у Маріуполь-сталі,

що боронив «Азов».

Мені так пощастило,

що в рідний мені дім

не влучила ракета,

що двір мій не згорів,

що серед безліч фото,

з зображеннями тіл,

моє там не сколоте

й розірване лежить.

Я помираю знову

всередині себе,

щодня і щохвилини

в краю, де не реве,

де не стріляють танки,

де не звучить: «Вогонь!»,

в краю, де на світанку

такий прекрасний сон.

Я далі буду жити

ні мертва, ні жива,

знаходячись в безпеці

із зброєю в словах…

30.05.2022
р.      F.L.