«Герої майдану» І знову постріл, падає у ціль Серця хоробрі кулі пробивають Пронизуючи тіло хижа біль Десь там за горизонтом їх чекають… В приціл ворожий бачать ті серця Кати нещадні, звані десь братами Не було це все задумом творця Тіла загублені, завіяні снігами Пропало […]
Воєнна лірика
80 posts
«Кіборгам присвячується» Мов з сталі ви, та серце в грудях б’ється Воно тріпоче бо воно живе І поруч смерть блукає десь здається За кожним поворотом жде Вас кіборгами звуть, та ви герої Із сталі м’язи та живі серця Багато пролили своєї крові Та думка про дім […]
Ну як живеться вам каліки? Отой! … Гібридної Війни … Де плачуть гірко, ваші діти! Та… посивілі матері… В вас ніг нема? А болю доста! Та ви ще стрибая, живі… Як ті? Що погнили в болотах! Кістьми лягли на чужені… Та ще дадуть якісь копійки Щоб рота затулить рідні… Вони […]
***** Герої не вічні, вони все ж вмирають У землю холодну, й сиру вони йдуть За ними поплачуть, їх в дома чекають Та часом тихенько, у даль вони йдуть Буває й не встигнуть, вони попрощатись Лише на прощання, рукою махнуть А нам доведеться, самим залишатись Провівши їх […]
“Не реви! Ти чуєш? Не реви! Обіцяю, Він повернеться до тебе… Тільки ти надією живи, І проси про це частіше небо… Не сумуй! Ти чуєш? Не сумуй! Що казав, ділити навпіл треба.. Ти ві сні прийди і поцілуй… Вам обом є щира в тім потреба…” Говорила їй в той вечір […]
*Без тебе” Без тебе більш не можу я А ти десь там тихенько ридаєш в подушку А тут навколо лиш люта війна Зібрались хлоп’ята зіграти в війнушку Усіх вже дістала ця люта війна Умита земля не раз кров’ю Ти дома кохана сумуєш одна Та тут я живу лиш твоєю […]
«Домівка» На обличчі кров і морок Жде солдат знов світанок новий Він зустрів вже тих весен зі сорок Та сьогодні він знову живий Дома ждуть його ті оченята Ті милесенькі донька та син Що чекають жадано так тата У обійми в раз кинуться з ним […]
Солдат писав додому лист із фронту Коханій, мамі й дітям: – Дорогі Мене чекайте, дасть Бог, повернуся, Будемо жити в щасті і добрі. Він повернувся – дому вже немає, Нема ні хати, ні його рідні Оте життя, котре війна розбила Виднілось, ніби марево… У сні Він був господарем […]
Один із дідусів у Польщі згинув (він підірвавсь не міні в бліндажі) За другого одне лиш тільки знаю: – Загинув дідо, доню, на війні. Життя моїх батьків було нелегким: Нестача, голод, матінка вдова… – Не знищуйте моїх дітей, благаю! Онуків пошкодуйте, бо нема Нічого гіршого у цьому світі, […]
Вдова на могилі Гірко ридає Милого в гробі Додому чекає. Він не вернеться, Бо згинув за волю, За України кращую долю. В царство небесне він відійшов І в Бога навіки свій спокій знайшов. Вгору вдова руки здіймає. За що її Бог, так жорстоко карає… Та мусить змиритись, На все Божа […]
За нашу волю йшли у бій солдати, За нашу волю проливали кров За нашу Україну щиру і завзяту , Уже не раз їм воювати довелось. І вже не раз у руки брали зброю , Ішли на Схід за Україну воювать, За рідну неньку , доньку та дружину, Щоб мали […]
Він залишив її так швидко, Неначе то якийсь обман… Й пішов собі допоки видко, В густий від сірості туман. Хтось знову покладе на ваги, Чого пішов? І як він міг? Відважився не для розваги, Йшов там, де є крізь сльози сміх. Хтось схвалить, інший явно суде: Залишив жінку і дітей. […]
Хто носе у серці впродовж життя, Для кого ми, є сенсом буття. Для неї, для рідної мати. Та що сидить біля білої хати, Та гірко, гірко плаче старенька. Та вже не дворі нічка темненька. Сидить стурбована вона, Не треба їй ні грошей, ні вина. Навіщо те ,що й грама не […]
Біля віконця сидить малий хлопчик Із сумом когось виглядає… Матуся питає-кого він чекає? А хлопчик з сумними очима Матусі відповідає: -Приснився вночі мені рідний татусь, Зрадів я і сильно до нього горнувсь. Сказав він ,що буде у сні прилітати І гарні казки йому стане читати. Пограється трішки, обніме, пригорне І […]
«Пів року без Кузьми……» Привіт Кузьма, скажи як тобі там? Пів року ми без тебе тут живемо Без тебе знаєш так нелегко нам Забрало назавжди тебе від нас, похмуре небо Ти знаєш тут так само як було Війна тихенько йде, вмирають люди А їхні морди топчуть нас в […]