*Без тебе” Без тебе більш не можу я А ти десь там тихенько ридаєш в подушку А тут навколо лиш люта війна Зібрались хлоп’ята зіграти в війнушку Усіх вже дістала ця люта війна Умита земля не раз кров’ю Ти дома кохана сумуєш одна Та тут я живу лиш твоєю […]
Воєнна лірика
75 posts
«Домівка» На обличчі кров і морок Жде солдат знов світанок новий Він зустрів вже тих весен зі сорок Та сьогодні він знову живий Дома ждуть його ті оченята Ті милесенькі донька та син Що чекають жадано так тата У обійми в раз кинуться з ним […]
Солдат писав додому лист із фронту Коханій, мамі й дітям: – Дорогі Мене чекайте, дасть Бог, повернуся, Будемо жити в щасті і добрі. Він повернувся – дому вже немає, Нема ні хати, ні його рідні Оте життя, котре війна розбила Виднілось, ніби марево… У сні Він був господарем […]
Один із дідусів у Польщі згинув (він підірвавсь не міні в бліндажі) За другого одне лиш тільки знаю: – Загинув дідо, доню, на війні. Життя моїх батьків було нелегким: Нестача, голод, матінка вдова… – Не знищуйте моїх дітей, благаю! Онуків пошкодуйте, бо нема Нічого гіршого у цьому світі, […]
Вдова на могилі Гірко ридає Милого в гробі Додому чекає. Він не вернеться, Бо згинув за волю, За України кращую долю. В царство небесне він відійшов І в Бога навіки свій спокій знайшов. Вгору вдова руки здіймає. За що її Бог, так жорстоко карає… Та мусить змиритись, На все Божа […]
За нашу волю йшли у бій солдати, За нашу волю проливали кров За нашу Україну щиру і завзяту , Уже не раз їм воювати довелось. І вже не раз у руки брали зброю , Ішли на Схід за Україну воювать, За рідну неньку , доньку та дружину, Щоб мали […]
Він залишив її так швидко, Неначе то якийсь обман… Й пішов собі допоки видко, В густий від сірості туман. Хтось знову покладе на ваги, Чого пішов? І як він міг? Відважився не для розваги, Йшов там, де є крізь сльози сміх. Хтось схвалить, інший явно суде: Залишив жінку і дітей. […]
Хто носе у серці впродовж життя, Для кого ми, є сенсом буття. Для неї, для рідної мати. Та що сидить біля білої хати, Та гірко, гірко плаче старенька. Та вже не дворі нічка темненька. Сидить стурбована вона, Не треба їй ні грошей, ні вина. Навіщо те ,що й грама не […]
Біля віконця сидить малий хлопчик Із сумом когось виглядає… Матуся питає-кого він чекає? А хлопчик з сумними очима Матусі відповідає: -Приснився вночі мені рідний татусь, Зрадів я і сильно до нього горнувсь. Сказав він ,що буде у сні прилітати І гарні казки йому стане читати. Пограється трішки, обніме, пригорне І […]
«Пів року без Кузьми……» Привіт Кузьма, скажи як тобі там? Пів року ми без тебе тут живемо Без тебе знаєш так нелегко нам Забрало назавжди тебе від нас, похмуре небо Ти знаєш тут так само як було Війна тихенько йде, вмирають люди А їхні морди топчуть нас в […]
«Кущі бузкові» І знову потекли ті ріки крові Вже третій рік, народ мій розпина Ущент стоптали стежки полинові Поміж дворів снаряди розрива І мій народ той знищують бездумно Щодень екран повідує жахи Хтось скаже там стояти не розумно Нажаль ніяк від цього не втекти Бо хто ж тоді боронить […]
100 лицарів, лампадок сотня. І в небі, всіх зірок лиш 100. Кров на землі, і горя горні. Ви всі криваве полотно. 100 лицарів, вогню і диму! І пострілів, яким лиш мить. Ви підірвали ту безодню. Яка заснула мертво спить. Ваші слова, обличчя, віра! І сила що змітала все! Ви та […]
Опустилась ніч на землю Темною вуаллю, Тут курличе чорний ворон Тугою, печаллю. Забирається на плечі, Розпускає крила, Бо війна, з потоком крові, Край наш оповила. Хижий птах лише чекає, Наче час – розплата. В грудях серце завмирає, Брат іде на брата. Проливають гірко сльози Матері і вдови. Забирає там солдатів […]
«Пам’яті героїв Крут» Під Крутами бились студенти Під Крутами бились герої Які тут потрібні іще аргументи? Узявши до рук, юнці зброю На смертний і лютий бій стали Та знали за що, все ж стояли Захлинувся наступ ворожої плоті В притрушенім снігом болоті Не мали серця юні […]
«Не війна» Не війна забирає життя? Не війна сиротою дитину… І заплакане бідне дитя Те обличчя утре у хустину Не війна зупиняє серця? І тіла перетворює в попіл.. Хтось у небі зустріне творця А когось, пожирає неспокій… Не війна забирає слова? Ті прощальні, промовить в останнє […]
“Казки” Ви свій народ, вели на бійню Сховавши правду за казками А правда та, покрита сіллю Усіх людей, що там вмирали Поїли щедро землю кров’ю Вкривали юними тілами Давали босоногим дітям зброю Ридають в горі, їхні мами Чи мало вам? Ще не нажерлись? Самі сховавшись в кабінетах Ви для народу […]
Мамо чому люди воюють?? Під гуркіт снарядів сидячи в темному підвалі запитував Сергійко. Не знаю синку… така їх природа. Обережно тремтячими руками мати пригортала сина до себе. А грім все не вщухав, скрегіт металу пронизував мов зубний біль. Лоскотав кожну клітину тіла. Така їх природа» вбивати, нищити одне одного рушити те, […]
«Білява хата» У полі зоре на земля Не плугом ні, а від снарядів У крові друга вже весна А ви усе не схаменулись Біляву хату зруйнували В саду хрущі вже не гудуть Скільки життів війна забрала Й синів додому не вернуть Та мало вам, все того краю Країну […]
А він заплітав їй любов у косичку, І поглядом ніжно торкався до скронь. Рум’янцем налилось її біле личко, Сльоза покотилась йому до долонь. Він ангелом мужнім стояв за спиною, Собою не раз прикривав у бою. Поєднані в парі страшною війною, Під обстріл гармат шепотіли: “Люблю”. Тримались за руки під небом […]
Співає вітер разом зі свистом куль сумні пісні, Ти чекаєш наказу, хоч щем тріпотить у душі. У мить, коли тікають усі букви з-під пера Господь увімкне таймер й розпочнеться гра. Червоними маками прокотиться холодний піт Аж до кінчиків пальців і завмре на мить світ. Атланти триматимуть небо, щоб воно […]
«Віддав життя» Не забувай про мене мила Коли війні життя віддам Ти дарувала мені крила Тепер тобі не легко там Лишив тебе таку самотню Тебе прошу тільки не плач Я пропаду в сіру безодню Прошу мене за те пробач Залишу дім і матір рідню У сиротах тепер […]
«Дзеркало» Дивився з дзеркала на мене Для мене не знайомий чоловік Обличчя зморене як небо Дивились очі з під повік Так сильно зморений війною Виски вкривала сивина Лишень зігрітий був тобою Коли стискала далина Дививсь на мене не вблагано Сказати щось мені хотів Та тільки мовити ні слова Таки […]
*Казки” Ви свій народ, вели на бійню Сховавши правду за казками А правда та, покрита сіллю Усіх людей, що там вмирали Поїли щедро землю кров’ю Вкривали юними тілами Давали босоногим дітям зброю Ридають в горі, їхні мами Чи мало вам? Ще не нажерлись? Самі сховавшись в кабінетах Ви для […]
4-го грудня у ході бойових дій на Попаснянському напрямку загинув старший солдат, стрілець-помічник гранатометника 2-го механізованого взводу 1-го механізованого батальйону 14-ї ОМБр, 25-річний Хлівний Богдан, уродженець міста Кривий Ріг. ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ ГЕРОЮ !…🇺🇦️ Співчуття батькам… –дитинко..куди ж ти??.. –у вічную пам’ять..до армії ангелів.. в ту височінь..де спокій уже не […]
«Білява хата» У полі зоре на земля Не плугом ні, а від снарядів У крові друга вже весна А ви усе не схаменулись Біляву хату зруйнували В саду хрущі вже не гудуть Скільки життів війна забрала Й синів додому не вернуть Та мало вам, все того краю Країну […]
«Солдат» Подих смерті, в потилицю холодом Довгий день відкликається в череві голодом Автомат такий рідний вже став й невагомий Він з середини й зовні тобі вже знайомий Краплі поту горохом стікають солоні Твоє тіло у спеки в пекельнім полоні Ти солдат, на сторожі людського ти спокою На війні […]
Завмерло серце в тихому благанні. Кого благає? Зглянеться біда? Навколо інші марення, зітхання, Коли ж одна, сльоза – лише вода. Здається скрізь одне важке чекання. Куди втікати? Понесу услід Свою тривогу, вірність у вигнанні, Тобі. Чи раптом не розтане лід? Ти не почуєш. Відстані далекі Віднесли десь за обрій голос […]
*** якщо куля – то між ребер холодна вода і, скоріш за все, передчасна смерть. якщо кров – то багрянцем настояна свята вода. якщо слово – найсталевіша в світі твердь, з якої сіллю у вись життя пророста. серце у п’яти – одне на двох, одна країна і одна біда. коли […]
І знову плине кача по тисині, І дим гіркий в очах. Сьогодні, як тоді під небом сірий Клубочиться туман Під обрій як прокляття. І клятви обриваються раптово На півслові. Знову. А сотня вище, там, куди блакить Несе свої потоки. Нам залишилася провина, Там – офіра. Скільки гекатомб прийме земля, Яку […]
зниклий безвісти І мідним дротиком мирний спогад в’їдався у пам’ять десь на межі раннього літа й зимового сонцестояння скільки місяців іще, років. чи вісім, чи дев’ять. до жриць піднебесних треба відправити своє клопотання. скільки ще тіл поглинуть окопи ротаті. на зап’ясті – зиклий безвісти – болюче тавро. міномети-гульвіси вибльовують кропив’яне […]