Привіт, я з України! Пишу до вас листа про те, що я померла, я більше не жива! Померла не правдиво, як люди помира, і тіло їх журливо, вкрива сира земля. Мені так пощастило, що в мене є сім’я, яка живе не в Бучі, не в травах Ірпіня, що я не […]
Воєнна лірика
161 posts
Коли закінчиться війна, Я вийду в поле, посміхнусь дорозі. Обійме ноги ніжно ковила І я забуду смуток свій невдовзі. А, поки що, я дякую за те, Що хоч лякає це недобре небо, Все ж в ранці сходить сонце золоте. За нами перемога! А більшого й не треба. За нами правда! […]
В повітрі лиш почулася весна І все по волі прокидатись почало. І тут із неба гримнуло: «Війна!» І Харків знову снігом замело. Лягає попіл на той білий сніг, Горять будинки у морозний холод. Не вітер, а розриви все збиває з ніг І сіють орки непроглядну темінь й голод. Замерзне на […]
Якби могла тебе сердешно обійняти І заховатися в твоїх палких обіймах, Я би хотіла ні про що не знати, А тільки затишок цих рук надійних; І тільки стукіт серця біля вуха, І тільки ніжно гладиш ти мене… Війна мерзенна зла старуха Нікого участь ця не омине. Але ти поруч і […]
Якби моя любов могла тебе зігріти, Як сонечко промінням обійняти, А ворогів у полум’ї спалити, І всіх дітей собі на руки взяти. Не хватить сили, але досить духу. Своєї землі не віддамо нікому. І ворога розчавимо, як муху На спаса, що кусається. Геть з мого дому! 11.03.2022р
Кто прав, кто виноват – не разобрать.С чего всё началось, и чем закончится?А может просто – хватит воевать?Давайте жить, ведь умирать не хочется. Ракеты рвут дома, и с ними нас.Кто не погиб – жалеет о погибших.Давайте всё заканчивать сейчас,Ведь в наших странах не бывает лишних. Прошу, остановите этот фарс.Всё выглядит […]
Ну як ти, Валю? Не кажи нічого, Достатньо просто чути голос твій, Бо там де ти, весь час сигнал тривоги, І вибухів жахливих буревій. Ще ніби вчора цвів твій рідний Харків, В промIнцях легких мирного життя, А зараз плаче він окупантів, Ридає, мов поранене дитя. Не можеш місто ти ніяк […]
Війна – перевірка на людяність, І самий надійніший тест, Чи будемо завтра ми друзями, Чи все перекреслим навхрест. Війна – тЯжкий іспит для кожного, В якому потрібно пройти Багато лихого й тривожного, Для спільної Миру мети. Зібравши в кулак усю силоньку, Усю свою волю і міць, Бо наші молитви є […]
Ліхтарі гаснуть під звуки сирен. Зорі на небі – кому вони зверху світять?! Чи знаєш кому, як під свистом ворожих ракет Спалахує Київ, Харків, Маріуполь, Суми – Вся Україна. Кому вони світять Хто скаже, хто відповість? Ті хто ховається нижче землі в бомбосховищах? Для воїнів вірних, що б’ються в розбитих […]
“Агресія” Готувалися до миру, українці як могли Постягали з всього світу, нові танки і стволи. Королева надіслала протитанкових ракет, Лиш Німеччина мовчала, наготовивши пакет. Вже й японські самураї, обіцяли нам мечі, І Поляки підігнали, трохи техніки вночі. Вова Путін затрусився, потекла біла піна Бачить буде дорогою, вже для […]
Сон героя не на ніч, сон героя вічний, Воркує вдалині десь сич, плаче дощ на вікнах, Замість ліжка з подушками лиш тісна струна, Замість радісної пісні лиш сумна струна, Квіти, що в саду у не неньки не для його ока, На могилу щодня ходить мати одинока , Фото в рамці […]
Зібрала коси ножиці зімкнула Здійняв їх вітер, десь в поля поніс І ластівка за вітром в слід гайнула Зібрав волосся , землю і в «заміс» Гніздо майструє, весну в гості кличе Лебідка з лебедем сховались в очерет Над ставом журавель снує, курличе Будують діти в хащах свій намет […]
*** Серпанки надій просочилися росами Кривавих світанків, що «градами» зорані. Сьогодні з тобою ми стали дорослими – Згубилися мрії юначі під зорями. Учора були ми із сильними крилами І щастя пили з водограю життєвого. Сьогодні обоє ми стали безсилими Від подиху ранку байдужесталевого. Дороги чужі… Почуття всі завершені: […]
*** Серпанки надій просочилися росами Кривавих світанків, що «градами» зорані. Сьогодні з тобою ми стали дорослими – Згубилися мрії юначі під зорями. Учора були ми із сильними крилами І щастя пили з водограю життєвого. Сьогодні обоє ми стали безсилими Від подиху ранку байдужесталевого. Дороги чужі… Почуття всі завершені: […]
Почалася війна так невчасно, Хоча часу для неї ж нема, Серцю болісно і очам страшно, В голові невідома пітьма. Почалася війна так невчасно, Наступити не встигла весна, Цвіт дерев у крові тих нещасних, Що забрати змогла вже вона. На старих,радісни́х фотографіях, Навіть думки про це не знайдеш, Нині воїни в […]
Вимушеним переселенцям присвячується… Вони тут – цілу вічність. І весь час Штовхаються безсило біля кас, І квапляться кудись напризволяще. Не знаючи наскільки і куди, Усі вони тікають від біди І щиро сподіваються на краще. […]
Молитва матері Вітер віє чистим полем, соловей співає, Шелестить трава зелена… сонце зігріває… Лежить солдат в окопі, лежить спочиває, Не дає заснути думка: чому ж так буває???… Чому землю мою рідну топче орда східна?! А в очах омитих кров`ю ― матусенька рідна… Що чекає вдома сина, ока не замружить Лине […]
Вишивала мати рушника для сина, Доки він далеко , б’ється за Вкраїну, День-у-день нитками більше прикрашає, Колискову давню серцю все співає. Хвилину за хвилиною зростало там від хрестика , Червоні маки й сині мов небо в ряд волошки , В думках згада щоразу, як змалку любо пестила, Любов’ю душу гріла […]