Сини мої, мої синочки! Як до лиця вам вишита сочка, А не плямиста камуфляжна форма, Яка сьогодні є для вас вже норма. Коли б хто років десять тому Сказав, що в Україні буде знову війна… війна з бойовиками, які ще вчора нам були братами. Ми б не повірили […]
Воєнна лірика
137 posts
Они уходили, ещё эту жизнь не познав, На боль и на смерть ради Родины, ради отчизны, Летели на пули как смелые птицы, стремглав, И многим достался огонь и прощальная тризна. Они уходили не почестей ради на фронт, Они уходили, кто будучи старше, кто младше, Они уходили и кровью алел горизонт, […]
Саме в нашій країні ,у нашому серці, На нашій рідненькій землі, Стали в ряд страшні кати, аби відібрати, Й наше сонце стелити собі. Ми не знаємо часу ні місця, ні дати, Коли нас покине війна, Доки лише чекати ,життя рахувати, Яких відібрала вона. Ця жорстока війна, кровожадібні вбивці, Украли частинку […]
Сльози України Моя країна сльози ллє на землю, Бо злії люди рвуть бідненьку на шматки. Вона стоїть і плаче на колінах, І просить в Бога про закінчення війни. Течуть, стікають сльози по солдатах. Їй жаль – вони такі ще молоді. Чуби побриють їм у тих воєнкоматах, Та […]
За найскромнішими підрахунками з початку військового конфлікту на Донбасі кілька тисяч людей опинилися і з різних причин досі залишаються, що називається, між двох вогнів – у так званій “сірій зоні”, величезна кількість поблизу лінії розмежування… Майже на кожній з цих стін – лихі опіки й рвані рани, Майже під […]
Плаче ненька Батьківщина, Сльози не всихають, Вороги все топчуть квіти, Душу розривають. Вкрили східні землі трави, Трави ж не зелені, У крові стежки стікали, Похилились клени. Небо засмутилось синє, Громом відганявши, Плакало, що діти гинуть, Тіло ввись віддавши. Плакало ,що зими й літо, Акорди сумні грають , Матері несуть лиш […]
Я досі вчуся жити – як без тебе?! Завила тіло в тертий камуфляж. Душа кричить і проситься у небо – Розбитих мрій згорає фюзеляж. Роки ідуть – я так і не навчилась… Не наречена, навіть не вдова… Я просто так – без тебе залишилась! Примхлива доля плаче жартома… […]
Комусь лунає коляда, Комусь свистять гармати, Хтось славить Божеє Дитя, Хтось плаче за солдатом. Хтось славить світлеє Різдво, Сміється й колядує, А мати жде своє дитя Давно вже* го не чує. Свистіли кулі, били “гради”, І міни небо озаряли, Старенька мати на колінах, За сина Господа благала. Хтось славить Бога […]
«Солдат» Подих смерті, в потилицю холодом Довгий день відкликається в череві голодом Автомат такий рідний вже став й невагомий Він з середини й зовні тобі вже знайомий Краплі поту горохом стікають солоні Твоє тіло у спеки в пекельнім полоні Ти солдат, на сторожі людського ти спокою На війні та […]
Дівчина в камуфляжі. У камуфляжі з чорною косою лежить Дівчина з пораненою головою! Трава прим’ята на очах сльоза…. На траву течуть червоні краплини…. Крапля за краплиною наче горошини зі спілої калини… Господи наш Боже! Хто це наробив? Хто дівчину гарну, так страшно убив? Хто ж це зміг калину дівчину зламати? […]
Проводжала мати доню у солдати…. Проводжала мати доню у солдати…. Взяла ікону її благословляти. Перехрестила, поцілувала. Слово материнське, в дорогу сказала… Мати доню на присягу благословила! Була маленька колискову співала. Коли хворіла ночей не спала. Благословила витерши сльозу… Моя голубонька, як я тебе люблю! Та відпускаю, бо сили не маю […]
1 Земля України – земля прекрасна А на ній віками живе жива людина, Ця людина жива сьогодні така нещасна, Ховаючи у полі дитя – мертвого сина… 2 Скільки людей невинних та вбитих На проклятій, заклятій, кривавій війні Пригадують українські хлопці – кіборги, Це мариться на світанні […]
«Невидима війна» Ті що клялись на крові, вірності країні, За неї кров’ю заплатили. А ті котрих, влаштовують руїни, Між тих руїн, і далі тихо жили. Щодень солдати голови ложили, На тій війні, яку ніхто не бачив. За ними вдови лиш тужили І юний син, що тата не побачив. Сірі […]
За мотивами поезії Кучеренко В. Особиста подяка авторові за творчий поштовх . Коли почнеться третя світова? Чекають на підлеглих, войовничих Ви певно знаєте їх навіть імена Пан Жах та пані Психіка – чин вищих . Близнючки Біль, Туга – то одиначка Багато всіх, перелік без кінця Що ж довго тягнется […]
На фронті знову все без змін Одного вбили, двоє в комі… В окопі із бетонних стін Які доволі вже знайомі На фронті тихо йде війна Та всі про те, давно забули Неначе поміж нас стіна І перемоги не здобули Солдата несли в лазарет А ти, жуєш десь бутерброда […]
Мов віск той, плавиться броня Мов грім гуркочуть гради Назад немає вороття Не вірте в ті балади Щодень тече солдатська кров Невинні гинуть люди Їм байдуже, прийде новий призов Прийдуть нові снаряди І рідня ненька у сльозах Додому не вернувся….. Той жах, ввижається у снах Це сон! Я схаменувся….. […]
З-за гір багряне сонце підвестись не в силі, І не пробитись світлу серед темних хмар. Лиш чорні зграї круків землю вкрили, Шукаючи поживи серед дріб’язків і чвар. На полі брані все залите кров’ю: Тут кінь і лицар спокій свій знайшли; Ще день тому всі лаштували зброю, А зараз не піднятися […]
Гіацинти. Автор-Леонід Комаревич. Зацвіли на весні гіацинти, по долинах хлюпочуть струмки, а солдатів закованих в цинку горем вбиті чекають батьки. За селом прокричали лелеки свою пісню журливу, сумну, що із сходу чужого з далека, принесуть мамі звістку страшну. Я ж чекала на тебе синочку! Я молилась за тебе святим! Я […]