Шовкові простирадла виграва
Під зорями нічного небосхилу,
А темний ліс замріяно чекав
На чарівну, красиву срібну зиму.
Спустилася в незвіданій красі –
У косах перли, стрази, діаманти…
Розпорошила скарби по землі,
Із кришталю вдягла ялинам банти.
У білосніжну шубу сповила,
Пухкі сніжинки ніжно розложила,
Та королівський танець завела
Засніжена чарівна хуртовина.
А на світанку тихим-тихим сном,
Розвіялася в царстві сніжно-білім.
Лиш на прощання лагідно крилом
Махнула вслід зимовій заметілі.
