А день за днем…

А день за днем біжать кудись літа…
Ще, ніби вчора… юність, вісімнадцять,
Все озираюся, позаду плин життя,
І вже давно, нажаль, мені не двадцять.

Нажаль… А може й зовсім навпаки…
Позаду спомини, кохання, перші квіти,
А ще болючі… такі болючі помилки,
Які так хочеться, аби розвіяв вітер.

Аби відніс далеко… понад гай,
Перегорнув сторіночку крилато,
Та я шепочу тихо вітрові: “Чекай…
Я хочу, чуєш… хочу пам’ятати!”

Бо все прожите… Все воно моє:
Чи то печаль, чи радість, чи кохання,
Воно у пам’яті моїй нехай живе,
Нехай підсилює всі мрії і бажання.

А я до Бога в тиші помолюсь,
Йому подякую за всі щасливі миті,
Уже давно я дня цього боюсь…
Якимось смутком він чомусь овитий.

Бо день за днем біжить кудись життя,
І вже давно, нажаль, не вісімнадцять,
Та я живу! Я все ще молода…
Хоча давно… давно уже не двадцять.

Я Богу дякую за кожен новий день,
За кожну посмішку і всі мої падіння,
Я прошу Господа, молю Його щодень –
Хай сили дасть, любові і терпіння.

Бо я в новий вступаю нині рік…
Яким він буде, я зовсім не знаю,
Зі мною поруч мій коханий чоловік,
А з ним усе… усе ми подолаєм!

Спасибі,Господи, за те, що поруч Ти,
Що всі сторіночки життя мого гортаєш,
А в ті хвилиночки, як сил немє йти,
Ти свою рученьку до мене простягаєш.

5

Автор публікації

Офлайн 3 тижні

Галина Пігут-Николишин

192
Коментарі: 16Публікації: 28Реєстрація: 16-01-2019

Небайдужий читач

Досягнення отримано 07.03.2019
Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій

Бронзове перо

Досягнення отримано 24.01.2019
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій

Коментувати

Проста авторизація через соц.мережі: