Пятнадцать их… Они как будто спят, в плену покоя, тихого забвенья неведомые таинства хранят, века для них — лишь краткие мгновенья… Глухому сны их слышать не дано, их общность видеть не дано слепому. Такое нечто в них заключено, что разуму доступно не любому — лишь только просветлённому уму дано увидеть все одновременно, покинув самомнения тюрьму, понять, что всё на свете этом бренно, и истин относительность познать, сумев сломать запретную печать…
Голова зібравсь виходить, Коли хтось в двері стука;- Якийсь іноземець заходить: -Дай зємлю…падлюка(!)… Не стерпів такої наруги Заморської птиці- Як умазав […]