Для голосування необхідно авторизуватись

Сонце, Вітер та Вітрик

Зустрілися якось Сонце та Вітер на одній стежині. Вітер одразу ж налетів на Сонце, не збираючись сходити зі стежини, мов вважав себе найголовнішим.
– Зійди вбік, – зашумів він, розкидаючи навколо себе свої сильні потоки. Аж Сонячні Зайчики перелякалися, сховавшись за Сонце. – Інакше нацькую на тебе свого старшого брата Вітрище, який приведе із собою своїх подруг Громовиць та Блискавок, тоді надовго тобі доведеться залишитись без  бешкетників діточок, які полюбляють гратися з твоїми Сонячними Зайчиками.
Але не перелякалось Сонце. Лише сумно поглянуло на Вітра, заспокійливими рухами погладжуючи своїх друзів-помічників Сонячних Зайчиків. Гірка посмішка з’явилася на його обличчі і це ще більше роздратувало Вітра.
– Зійди вбік, бо й справді пожалкуєш! – голосніше, ніж в попередній раз просвистав він і вже набрав повні легені повітря, аби прикликати на поміч старшого брата, але, раптом, зовсім несподівано поруч почувся чийсь ніжний голосок.
– Хто ж мені казав, що потрібно бути добрим? Хто розуму навчав, старший брате?
– Що ти тут робиш, Вітрику? – розгубився Вітер.
– На Сонце чекаю, – відповів Вітрик, подивившись старшому братові прямо у вічі. – На своїх друзів Сонячних Зайчиків, з якими щодня гуляємось, забавляючи малечу. А ти… – Вітрик на мить замовк, аби подивитись на братову поведінку. – Невже ти не розумієш, що Сонце не може зійти зі стежини, оскільки час у нього розмірений. Воно зупиниться на мить і вже запізниться до дітвори, яка на нього так чекає.
Посміхнулося лагідно Сонце, поглянувши на Вітрика, а тоді перевело свій погляд на Вітра.
– Добром і ласкою можна зробити більше, ніж гнівом. Ось ти, Вітре, як розгніваєшся, то несешся на хвилях помсти, а чому не взяти приклад зі свого меншого братика Вітрика, якого сам навчаєш уму-розуму?
Вітер підняв свій погляд на меншого братика і пригорнув його до себе по-батьківськи, а тоді поглянув на Сонце.
– Дякую вам обом, – промовив він і сховав своє мужнє обличчя в легесеньких хвильках молодшого брата, який щось почав йому ніжно нашіптувати.
Потім Вітер відступив вбік і Сонце покотилося стежиною далі. Він ще довго спостерігав, як чудово грається його молодший брат Вітрик з Сонячними Зайчиками, що бешкетуючи заповнювали все навкруги своїм дзвінким сміхом. Раптом, мов якийсь тягар звалився з його плечей, і він, набравши повні груди повітря, неначе легенька хмаринка, понісся вперед, назустріч добрим справам.
У цьому Вітер був впевнений…

1

Автор публікації

Офлайн 3 тижні

Людмила Масовець

93
Коментарі: 0Публікації: 36Реєстрація: 03-08-2020

Бронзове перо

Достижение получено 09.08.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій

Небайдужий читач

Достижение получено 06.08.2020

Титул: Небайдужий читач

Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій