Для голосування необхідно авторизуватись
ok
А небо нині зорі не ховає,
немає хмар, туману чи негод.
Ведмедиця Велика ясно сяє,
яку красу створив на небі Бог.
Вечір у серпні — вже й не спека,
та я стою прикута до землі.
Вдивляюся в небо далеке,
а звідти зорі підморгують мені.
Стою тихенько, подих захопило,
по небу розсікають літаки.
Шатро з зірок над головою — диво,
стояла б цілу ніч так залюбки….
Прорости у мені. Залишися в мені навік. Впади вогким листям на мої голі плечі. Я молю: залиши на мені свій останній багряний […]
Лежиш на шосейнім узбіччі, Барвиста покинута лялька, Тріпоче тобі у повітрі Чутливо пташина зграйка. Та чи подорожній впізнає, Що це є знаменна […]
Мої вірші від самої душі, Все пережите, те, чого не вбити. Все наболіле в зошит, як уміла, Із пам’яті, з життя і […]
. . СЕРПЕНЬ ІЗ ВЕРЕСНЕМ СТРІЧАЛИСЬ . .Люб”язне ще Літо, Серпень панує надворі, . .Яскраве сонце по-літньому гріє, пече, . .Видніються скрізь […]
