Вогнем на вістрі свічки палахкоче,
Життя людини, дивно чи не так?
То в спокої горить, а то гигоче,
То вальс танцює в тіні, то гопак.
Життя людини виміряє гніт,
Вогонь невдач його безжально точить.
Ми воском обгортаємось від бід,
Вогонь кусає, свічка кровоточить.
Буває вітер долі зазирне,
І вогник тоді ледь не кине гніт.
Та щоб не сталось, все колись мине,
Бо так вже побудований цей світ.