Не ангел я й далеко не свята,
Я грішна жінка, грішна і безсила.
Не один раз була людьми розп’ята,
Та милості ніколи не просила.
Тріумф, падіння, злети і фіаско,
Кинджали в спину,камені під ноги.
Ніхто не знає як бувало важко,
Та я не збилась з власної дороги.
Я бачила як мрії руйнувались,
Як утікали всі мої надії.
Коли близькі від мене відвертались
Я посміхалась крізь намоклі вії.
Як зрадою платили за кохання,
Вороже друга посмішка сіяла.
Коли душа вмирала від страждання,
Я голову ніколи не схиляла!