Милуюсь… Слухаю… Мовчу…
Твій відчуваю кожен дотик…
В твої обійми знов біжу…
Моє натхнення, мій наркотик…
Любуюсь… Дихаю… Живу…
Мій цілий світ… Ти мій каприз…
Ти ж знаєш, що тебе люблю…
Твій тихий шепіт… Легкий бриз…
Сиджу… Вдихаю морську сіль…
І камінці лоскочуть палці…
І теплі краплі твоїх хвиль
Я можу все ще відчувати…
Милуюсь, слухаю, мовчу…
Моє ласкаве ніжне море…
Любуюсь, дихаю, живу…
Люблю твою блакить прозору…

2 коментарі “Милуюсь… Слухаю… Мовчу…”
Чудве поетичне зізнання в коханні морю. З перших строк не зрозуміло, кому саме вони присвячені, можливо, коханому, але потім прониклива пейзажна лірика дарує мальовничу та хвилюючу повноту картини.
яка сила слова.. який плин думок…яка ріка любові… супер