Знаєте, чого хотіла б я найбільше:
Повернути на хвилину час,
Щоб тягнулась та хвилина повільніше –
Обійняла б тата я ще хоч раз…
І сказала, що люблю його безмежно…
Що сумую тихо у ночі…
Що без нього в серці так бентежно…
Якось пусто й жалісно мені…
Я б його за руку потримала,
Пригорнулася б до рідного плеча…
І хвилину попросила почекати,
Щоб затихла у душі печаль…
Пригорнулася б востаннє, мов дитина,
А навколо нас бузковий цвіт…
Він для когось звичайнісінька людина,
А для мене він був цілий світ…