Я тебе замурзану, малу й вередливу
За руку приводив додому.
Відмивав, трохи лаяв дівчисько вродливе,
Бути чемною вчив до скону.
Я з десяток разів витирав тобі кров,
На роздертих до болю колінцях,
Намагався донести до тебе любов.
Як сонце доносить промінця.
Час минає як мить, не іде а біжить.
Ти доросла і гарна жінка.
В тебе є кого вчить , ось маленьке біжить,
Мурзате хлоп’я до будинку.
Пам’ятаєш коли, не могла далі йти?
Я тебе підтримав за руку.
А коли ти втрачала шматочок мети.
Я розвіював в тобі смуток.
Пам’ятаю коли ти прийшла по весні,
Принесла мені штучні квіти.
Допомоги шукала собі у мені.
І просила здоров’я дітям.
І сьогодні коли ти прийдеш з роботи.
Заклопотана, втомлена й квола.
Подаруеш синочку краплинку турботи.
І знову все стане чудово.
Знаєш доню моя , я рано пішов
Не побачивши своїх внуків.
Я не знаю які б я слова відзнайшов.
Якби їх я узяв на руки.
Чуєш доню, коли почуваєшся зле.
Ти не плач і не падай душею.
Ти згадай на хвилинку лише про мене.
Я стою за спиною твоєю.
Будеш падати руку тобі простягну.
А радієш,ділись зі мною.
Я безмежно тебе понад всесвіт люблю.
Я твій янгол, я завжди з тобою…
Юлія Мамедова Тимошенко
Автор публікації
