Руки ринку рабів
пропонують мені товар:
антикварні бюсти,
квадратні таці,
набір дзеркал;
канделябри –
барокові і важкі,
стародавні рукописи і книжки.
Я залишу тут гроші
і хтиві свої грішки.
І не буду думати ані трішки:
ось мій бог,
ось порог і ліжко.
Хай ворожки до тебе
свої простягають ніжки
і дружньо оближуть
хвилями бережки.
А я ж – так ніжно,
одним лиш поглядом
пробіжу марафон
на поверхні твоєї шкіри.
І зроблюся гіпсово-байдужою, лицемірною;
зажонглюю жартами
й каламбурами:
«в тобі, милий,
усе найкраще від Епікура,
страждань вампіра,
вистав Мольєра;
і будь-яка редактура –
карикатурна».
Ти доводиш мене до ручки
і револьвера.
Хай стискається серце,
губи, холодні пальці.
Наді мною сміються вечірні вулиці.
Я питаю у перехожих, мовляв,
чи Рай це?
А вони всупереч обертаються
Вельзевулами.
Вибачай, не впізнала
крізь призму сутінок:
пізні прогулянки, блиск ліхтариків.
Обирай, що захочеш:
між двох пігулок –
палкі поцілунки
без обіцянок.
Автор публікації
Думок на тему “без обіцянок”
Стильно.