Дивлюс у небеса,
Там хмари сніжно-білі.
І серце завмира,
Лишень би незомліла…
Десь там, у вишині,
Між хмар, де зорі сяють,
Є місце для душі
І справ уже немає.
Ти вільний! Мов той птах,
Котрий розправши крила,
Летить в «небесний сад»
І пісня його мила…
Ти відчуваєш спокій,
Ти впевнений, ти – сильний!
Ти сам творець всього,
Що тобі є підсилу!
Дивлюсь у височінь,
Там линуть хмари білі.
Між них літає птах
І пісня його лине…