« Крапля дощу,
Мов та сльоза,
Скотилась по склу
Й пішла в небуття…
Так і життя,
Скінчиться у мить,
Коли десь вгорі
Дзвінок продзвенить…
Ні! Не кінець!
Лиш тут на землі
Завершимо шлях,
Опинившись в пітьмі.
Та лиш доторкнувшись
Рукою до світла,
Яке тебе гріє,
Світить у сердце,
Наповнює радістю і теплотою –
Ти полетиш прямо додому…»