Зловлю промінчик сонця я в долоні.
– Ах, ти ж , бешкетник!
Ти усіх нас розбудив?
Це він мене підловив, і я в полоні.
Ох, цей малий промінчик-позитив!
Такий швидкий, його ж бо, не здогнати,
Стрибає із листочка на листок.
Він зранку дуже любить поблукати,
Й заглянути в кожнісінький куток.
-Стривай, стривай!
Чому ти підглядаєш?
Там сплять іще комашечки малі.
Чому росу так рано ти збираєш?
Вона ще не набулась на землі!
Сміється з мене він.
Такий прудкий й грайливий.
Гойдається на гілочці бузку.
І в кожен день, мені, промінчик той щасливий
Впускає світла стрілочку вузьку!