За найскромнішими підрахунками з початку військового конфлікту на Донбасі кілька тисяч людей опинилися і з різних причин досі залишаються, що називається, між двох вогнів – у так званій “сірій зоні”, величезна кількість поблизу лінії розмежування…
Майже на кожній з цих стін – лихі опіки й рвані рани,
Майже під кожним із цих дахів – зібрано чемодани,
Майже щоранку під скрип дверцят звідси тікають люди,
Майже щомиті у цих місцях цілять по людях юди.
Раптом, відтоді, коли війна в місто прийшла зухвало,
Стало буденним чекати на Боженьку по підвалах,
Слухати звіт про військовий рух і невійськові втрати,
А на городах металобрухт, наче врожай, вбирати.
Бути і жертвою, і суддею, і дідька почути кроки,
Щиро ненавидіти людей. Всіх, «по обидва боки»…
Війни завжди генерують лють й точно влучають в серце.
І лише втомлений Бог, мабуть, знає, навіщо все це.
Автор публікації
