Вбивця стріляв дуже вперто,
Намагаючись розтрощити серце,
Коли побачив засмаглого юнака,
То не затремтіла у вбивці рука …
Вбивця бачив як юнак сміявся
І він смерті просто не боявся,
У юнака такі глибокі карі очі,
Може трохи бентежно – дівочі,
Але такі прозорі та ясні
Дивились в очі вбивці …
В тих очах було Життя
І сяяла зоря Безсмертя…
Та вбивця – міліціонер мовчазний
Не любив людських ілюзій
І спалахи народних революцій,
Вони були йому чужі,
Так вбивця жив собі,
Не маючи таки Душі…
Я уявляю цей портрет,
Де не потрібен багет…
Так живе жалюгідне Зло,
Яке ненавидить Добро,
Ненавидить людей,
І Любов лише до грошей…
І вбивця той навів курок,
І вже палець ліг на крючок
Зброї підступної Смерті,
Цілячись прямо в серце
Мисливським патроном
Із пістолету «Форт»,
Міліцейського пістолету
З МВС арсеналу…
20 метрів – стоїть Сергій,
Радісний і живий,
20-річний Сергій Нігоян
І міліціонер –вбивця…
Це було 22 січня 2014 року
В 6.30 годин ранку…
І полетіла мисливська куля,
Вбиваючи живу людину,
Яка боролась за Україну…
І мисливська куля долетіла,
І вбила Сергія Нігояна :
Українця і вірменина,
(Батьки з Нагірного Карабаху
Переїхали в Україну),
Який любив Тараса Шевченка
І його поему «Кавказ»,
І любив рідне село-
Березноватівку,
Сільську школу,
Друзів по спорту,
Рідного саду
Росяну стежину,
Любив Україну-
Другу батьківщину…
І все обірвалось, Боже мій,
Коли впав Сергій
На сніг голубий…
І кров лилась червона
Сергія Нігояна,
Загинув революціонер…
А вбивця, де ж тепер
Той невідомий міліціонер?
В яких ховається підвалах,
А на обличчі – страх?
Та є сини розпусти
І Вічні Народні Суди,
Хай ховається сволота
У багнюці болота…
Народний Суд немає термінів
І закону давності…
Там за вбивство
І підступне Зло
Буде пекельна кара-
Середньовічна страта,
Коли відрубається голова
Залізною сокирою…
Такою буде страта
Вбивці-міліціонера…
Хай ховається сволота,
Його чекає Народна Кара
Народного Суду
І ніхто не врятує Іуду:
Не врятує Національна поліція,
І не буде прощення…
Це вирок народу України
За вбивство людини…
…………………………………..
Минуло 6 років, не заживає рана –
Пам’ять народна
Після смерті Сергія Нігояна,
Героя України,
Героя Небесної Сотні
І тривожить серця сьогодні…
Його прозора Душа воскресла,
Коли звучить Молитва
У вівтаря Господнього
Вірменського прадавнього собору
Успіння Пресвятої Богородиці
У місті Львові на вулиці Вірменській…
І поховали Сергія Нігояна
В рідному селі Березноватівка
І поставили пам’ятник…
І недаремно люди кажуть,
Що є вічною народна Пам’ять
В серцях людських,
Які ненавидять Гріх
І прославляють Святість,
Мир тобі, Сергій Нігоян,
Герой землі України,
Де люди проливають сльози,
Побачивши Твій образ,
Де в очах є глибина Божого Царства
І України прозора Душа…
***
Київ. Воскресенка. 17 грудня 2020 року. 25 січня 2021 року.
Автор – Валерій Кучеренко.
ПІСЛЯМОВА АВТОРА: Поема про Сергія Нігояна, Героя України, Героя Небесної Сотні, учасника Революції Гідності в Києві створена на підставі документальних свідчень та опублікованих документів в Інтернеті. Слідством встановлено, що вбивця Сергія Нігояна був міліціонер, який знаходився на відстані 20 метрів від нього. Вбивця і до цього часу не покараний. Вбивця здійснив постріл в Сергія Нігояна мисливськими патронами із пістолета «Форт», який входить в арсенал зброї Міністерства Внутрішніх Справ України. 22 січня 2021 року виповнилось 7 років від часу трагічної смерті Сергія Нігояна.
ІЛЮСТРАЦІЯ: Сергій Нігоян, Герой України, учасник Революції Гідності. Світлина. 11 грудня 2013 року.
3 коментарі “ВБИВСТВО СЕРГІЯ НІГОЯНА – ЦЕ ГРІХ ПЕРЕД БОГОМ”
Ви добре висвітлили тему: молодий життерадісний хлопець, який був підступно вбитий. Не можна забувати про таких світлих людей, які боролися за правду.
Пані Наталія! Ви як завжди глибоко занурюєтесь у простір твору….Ви все правильно зрозуміли….Це була одна з мотивацій до написання твору….Але було ще одне завдання, щоб вбивця відчув свою совість, що він вбив невинну людину – Сергія Нігояна….
Вбивство невиного. Слава і вічна пам’ять герою!