Не винен ти, та і вона не винна,
То лиш зими незрозуміла примха:
Щоб завірюха очі засліпила,
І вітер не давав розправить крила.

Образився дарма.
То не вона — зима —
Посіяла тривоги, недовіру.
Жени їх! Вір в любов лиш щиру.

Прийде весна — і скресне крига,
Розтопить прикрі сумніви відлига.
І соловейко заспіває: “Ти кохай.
До серця свою милу пригортай.”

Автор публікації

Офлайн 4 місяці

Kvitka

3

Коментарі: 0Публікації: 1Реєстрація: 16-01-2022