ПОИМОВЧИ

Помовчи,  помовчи  .  І  помолимось  богу.
Хлопців  ми  провели  у  останній,  скорботний  їх  путь.
Захищали  вони  нам  життя  і  життєву  дорогу,
А  тепер  вже  пора  в  тиші  їм,  в  самоті  відпочить.

Глухий  дзвін  від  землі  впав  на  серце  приглушеним  болем,
Відбиваючи  в  серці,  як  вічно  скорботний  набат.
Помовчи,  помовчи  .  І  помолимось  богу.
За  братів,  за  батьків  і  повіки  маленьких  синів.

Ще  не  встигли  вони  покохати  –  зібрались  в  далеку  дорогу,
Ще  не  встигли  вони  посадити  чи  виростить  сад.
Гуркітливий  набат,  прогримів  в  їхню  честь  десь  за  рогом,
Журавлиний  косяк  прикриває  крилами  їх  шлях.

Поможи  мені  боже  піднятись  з  колін,  умовляю,
Бо  не  маю  вже  сил,  зруйнувала  біда  мене  вщент.
Друзів  я  схоронив,  душу  виплескав  ,  серцем  страждаю  ,
Світоч  вмить  спалахнув,  свічею  згорівши  до  тла.

2

Автор публікації

Офлайн 6 місяців

Людмила Сургай

63
Коментарі: 0Публікації: 31Реєстрація: 23-08-2018

Бронзове перо

Досягнення отримано 23.11.2018
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій

Коментувати

Проста авторизація через соц.мережі: