Для голосування необхідно авторизуватись

Я буду там, де поряд мої дітки.

Зустріла жінку сиву при дорозі
А на щоці її застили сльози,
Сльоза, що біллю серце пропалила,
Непрошеною видерлась і вмить застигла.

Маленька постать, та велика дума…
Завмерла зелень у очах – озера суму.
Що за свій вік побачила, почула?
Яких висот, яких багатств здобула?

Одне багатство в неї – три синочки…
Ростила, пестила,недосипала ночки.
Три сини в неї, чоловік – родина,
Подвір’я в квітах, мила Україна.

Всі клопоти за них взяла на себе.
Не скаржилась. І все було б як треба
Сини завжди про маму добре дбали,
І батькові завжди допомагали.

Та ненароком все в житті змінилось –
Прийшла війна, неначеб-то наснилась.
Прийшла пора країну захищати,
А з нею і любов, і рідну хату.

Сини її ні миті не вагались,
Тайком від матері на фронт зібрались,
А батько вслід синів оберігати.
Була родина – стала пуста хата.

Волало серце мамине в долонях,
Билась душа і розривалось в скронях,
Летіла б птахом слідом за синами
І захищала б крилами – руками.

Як бути, в розпачі, куди летіти?
Вона ж їм мати, вони їй діти.
І де ж ту розпач, ту печаль подіти?
Краще б живцем у полум’ї горіти.

Припала до ікони, помолилась,
Куточку кожному у хаті поклонилась,
Зібрала мати деякі пожитки –
“Я буду там, де поряд мої дітки.”

Зустріла жінку сиву при дорозі
А на щоці вже не бреніли сльози,
Сльоза, що біллю душу пропалила,
Не видерлась, а силу породила..

2

Автор публікації

Офлайн 2 роки

Людмила Сургай

82
Коментарі: 0Публікації: 31Реєстрація: 23-08-2018

Бронзове перо

Достижение получено 23.11.2018
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій