так добре літу на межі чекань,
коли до осені ще крок, а може й ближче.
а нам аби тепла, зела аби ще,
накупану дощами світлу рань…
вільготно так, отут, посеред мрій,
де кожен день – своя окрема казка,
де ані сліз, ні болю, ні поразки
і світ увесь такий серпнево-твій…
а ти ідеш, вколисана світами,
щедротно роси ластяться до ніг!
цей білий день себе тобі беріг,
це літепло, немов долоні мами…
а на піску – не вистиглі сліди,
безхмарний обрій весь у ластовинні
як добре нам але отут і нині –
шалений часе, зупинись, не йди!..
і поїть доли хмара з рукава,
стікають краплі по густих полотнах.
і буде даль оця зоріти доти,
допоки пісня мамина жива…
Автор публікації
Коментарі: 0Публікації: 2Реєстрація: 12-08-2018
