На що пішло твоє життя? Спитав я в того пияка, Діставши гроші з гаманця, Що попросив мене подати. -Ну..як…на що…? Я жив… Любив…і працював! І діти в мене були… також. Хотілось всього, мандрував, А потім все набридло якось. Не відчував, я крім огиди, Нічого…але в пияка Спитав я, не подавши […]
Daily Archives: 12.08.2018
36 posts
Приїхав в дощ та їду в дощ Краплини із очей та неба І твій вже рідний серцю борщ Я в пам’яті зберіг для себе. Під небом найгарнішим нашім На кращій в Всесвіті землі Налили Щастя повну чашу І дітям, і батькам, собі… Вели життя своє навпомац Непевно крок за кроком […]
О.Я. У Львові… чому не в котре?.. Лишилась душі заграва. У вересні не спекотно – Болілось і розтинало. Дощі застигали в серці Світало і засиналось. З тобою все було знову! Співалось і прощавалось… Венеції і гондоли І віденські кавалери… Все потім було стокотрим І відпливали галери… 7.11.17р.
Захочеш – запросиш, Варення начаклуєш – пригостиш, Долі моєї чаклун Минулої і майбутньої… Але він… В наступне життя не окликає підвестися, Осінні абрикоси не збирає… Красуня не готує з них повидло… Але вона… Красуня марить про гірке насіння …чиєїсь вроди і… аквамарину Ій вистачає у світанках серпня… […]
Вітряно, повітряно Дощ паде у сон, Затихають погляди Із чужих вікон, Верби похилилися, Вдаль ріка біжить, Сонячного зайчика Промайнула мить. Лози виноградові Заплели узір, Зорі визолочує Місяць-ювелір, Нічка тихо тішиться Шелестом дощу… Вітряно-повітряно Я до тебе йду.
Звикла малеча до маминих ручок Не хоче ходити, та все маму муча. Воно вередує, само йти не хоче. У нього червоні заплакані очі. Ти маму, малече, не муч, не проси, Бо мамі не сили тебе понести. Бо ти вже велике і пішки ходи. Закінчуй скоріше свої вереди. По світу нехай […]
Чутлива ніжність в краплях трунку Зриває стрічку з подарунку. Метафоричні сині очі, Та пахощі нарцисів серед ночі. Лоскочуть краплі діамантів, що на тілі, Ми забуваємося, тонемо в ефірі. Болючі рани від помади на щоках, І спазми сковують судини на руках. Немов з води, ти дихаєш крізь сон, Крізь зaборони у […]
Щемлять серця і душі ще болять за втраченими юними літами. Екзамени усі здали на п’ять. Осінні теж уже не за горами. Ріка несе віночки із латать у синю лету за семи морями. На караулі ангели стоять. Завізно у Харона із човнами. Така свобода вибору тепер, що і старий як юний […]
так добре літу на межі чекань, коли до осені ще крок, а може й ближче. а нам аби тепла, зела аби ще, накупану дощами світлу рань… вільготно так, отут, посеред мрій, де кожен день – своя окрема казка, де ані сліз, ні болю, ні поразки і світ увесь такий серпнево-твій… […]
пощо тобі, Боже, оці посивілі плачі, завіщо ростуть за плечима мільйонні Голготи?.. у дивній майстерні виліплюють світ брехачі, бредуть поторочі шаленого вітру супроти. а небо таке, ніби випране, чисте гай-гай… і зорі пахтять на весь світ, як достиглі суниці ідеш навмання, а здається, ще крок і вже рай, вже й […]
Між небом і морем, де ніжиться вітер, Де сонце свій шлях на воді золотить, Де хвилі шепочуться ледве помітно, Мій погляд злітає в бездонну блакить. На гладі морській білі чайки, як мрії, Змахнувши крильми понеслись навпростець. Вривається в душу легка ностальгія: Все має початок і має кінець. Курортного літа сліди […]
Я чула шепіт моря й самоти, так схожі с шурхотінням оксамиту… Відлуння щастя мОго, що розбите гуляло, не торкаючись води… Холодна осінь співом про своє… по вітру розправляла жовті крила, та човен наш і досі без вітрила… Це значить, він навряд чи допливе! Бушує кров, занадто мало вен, так, ніби […]
Прошу тебе, забудь мій в тернах шлях Та не зови, і я забути хочу Про ту солодку пристрасть на вустах, Омріяні далекі дні і ночі. Ти мій важливий у житті урок, В душі уже залишив слід глибокий. Про тебе все частішає думок, Все більший поселяється неспокій. Не зможу […]
Провів дружину літній чоловік В останню путь за сиві видноколи. На самоті без неї ще не звик Та мабуть і не звикнеться ніколи, Що вранці не подасть вона на стіл Смачний і запашний на двох сніданок, І приховає, що немає сил, Аби йому не зіпсувати ранок. Дорослі діти […]
1 КУПЛЕТ Я могла бы тебя не знать Жить обычной жизнью – в делах и заботах размеренно. Не научились вместе мы летать И наше счастье стало временным. Я по тонкому льду иду Душа раненым зверем воет Себя от всех несчастий увезу, украду. В кафе пустым остался, наш любимый столик. Припев: […]
У темних лісах за сяючим містом, Де сонце грається світлом барвисто В стрімких і прозорих струмках, Ти можеш знайти химерну будівлю Й залишитись в ній на самотню ночівлю, Якщо перебореш свій страх. Коли увійдеш в ту будівлю знадвору, Побачиш в ній двері в кінці коридору У чорній й огидній смолі... […]
Він називав її ще в школі нареченою, Готовий був подарувати цілий світ. Вона клялась йому в коханні нескінченному, Твоєю буду, зачекай ще пару літ. Минали дні, а їх дороги віддалялися, Вона – навчатися, він – в армію подавсь. Хоч на шляху йому красуні зустрічалися, Та він ні в кого […]
Вона прийде якогось дня І змінить все моє життя. Чарівно, ніжно, як Богиня, Як мрій на серці відбиття. Вона кружлятиме довкола, Не можна очі відвести. Від снів, бажань моїх відмова, Її не зможе потрясти. Вона всміхається чарівно, Назавжди в душу западе. А так говорить мелодійно, Що слух ніяк не омине. […]