Вони ж існують, чоловічі сльози,
Буває здавить, щоб ніхто не бачив,
Немов солоні пробіжать потоки,
Не знайдуть вихід… залишають шрами.
Такі сюрпризи подає нам доля,
Бодай і кремінь розпадеться в тузі,
А душу ніби заманила злоба,
Лежить скрутившись, як у вовчій шкурі.
Відтак торкатися її не треба,
У тиші хоче віднайти можливість,
Згасити ярий буревій нашестя,
Потрібна зібраність, скоріш як вибір.
І знову згадуєш одвічне… сильний,
Нутро зі сталі та заліза лите,
Тож знову за життя вхопившись,
Пройду таємно, цих емоцій виплеск.
Чоловічі сльози

Яскравий коментатор
Достижение получено 04.04.2021Титул: Яскравий коментатор