Йому не спиться вночі,
Її серденько сприймає,
Такі далекі й близькі,
Й звабливий лагідний травень.
Відчутний подих весни,
Незвично збуджує тіло,
Єство не бачить пітьми,
Кохання, вабить лиш світло.
Солодкий ніжний танок,
Вели під звуки Шопена,
Тож місяць дивне панно,
Лишив на пам’ять край неба.
На ранок дійство пішло,
Імлою вкуталось сяйво,
Вони удвох в унісон,
Зустріли знову світанок.

2 коментарі “Подих весни”
І це прекрасно…
Дякую Наталія!