Якщо колись зустрінуся з тобою,
Від хвилювання щоки запалають,
А душу, мушу стримати рукою,
Яка бурлить потоком водограю.
Тебе любити, відстань не завада,
Відколи взимку тішитиме травень,
Проймає серце спізнене кохання,
Малює тільки з ніжності орнамент.
Туманом часто кутало дороги,
Рясні дощі робилися, мов стіни,
Усе ж пішли на зустріч крізь незгоди,
З’явилось сонце…звісно ми летіли.
Хоча далось не кожному це щастя,
Та й в осінь ве́сну стрінути незвично,
Жага життя пробуджується, правда,
Вона завжди була і є мотивом…

2 коментарі “Якщо колись…”
Прекрасно…. Ліза, дякую Вам за таку чудову поезію!… Ви – Талант
Наталія у мене в самої щоки запалали! Дуже вдячна Вам за такі чудові коментарі.