Вранці встала рано,
Лишень сонце сходить,
Тихо так і прохолодно,
Тільки це не шкодить.
Новий день, немов для мене,
Засяяв живою красою,
Захотілось попросити,
Все погане, хай піде з росою.
Літо бабине ласкаве,
Буде гріти довго,
Та неначе поле золотаве,
Листя вистелить дорогу.
І піду по ній у зиму,
Хоч холодні дні майбутні,
Та розтоплять будь-яку крижину,
Мрії теплі, у душі відчутні.
4 коментарі “Листя вистелить дорогу”
Цей чудовий вірш і настрій, як бальзам на душу. Дякую, Ліза
Дякую за таке гарне відчуття настрою.
Лиза, как всегда пронзительно и с таким оптимизмом, от которого и холода не страшны, а хочется жить в моменте и черпать ложками эту прекрасную осень, наслаждаясь ею до остатка. Благодарю за настроение!
Olvia. очень приятно видеть ваш комментарий, благодарю!